Кафедра англійської і німецької філології та перекладу імені професора І. В. Корунця

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович – про фільм Зази Буадзе “Червоний”

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович поділився думками про фільм Зази Буадзе за романом Андрія Кокотюхи “Червоний”. Зазначив у інтерв’ю Факти, що ще не бачив кінцевого результату екранізації, однак з цікавістю спостерігав за роботою над картиною та є прихильником роману.

Події у “Червоному” розгортаються у 1947 році. Головний герой – воїн УПА Данило Червоний, який, потрапивши до сталінського табору, знаходить у собі сили протистояти репресіям та піднімає повстання.

Чи могли описані в фільмі події мати місце в реальності?

Андрій Кокотюха в своїх романах намагається дотримуватись історичної достовірності. Коли він писав роман Червоний, то консультувався і зі мною, і з іншими істориками. Тож в основі його сюжетів все ж історично достовірні факти. Це стосується і “Червоного”.

Чи були приклади табірних повстань у період, описаний у романі?

Безперечно. Ми не можемо сказати, що є якийсь один історичний персонаж, який точно є прообразом “Червоного”, бо це певною мірою збірний образ. Але є сам факт того, що поява українських повстанців в таборах ГУЛАГу переломила ситуацію у таборах і призвела до повстань.

Повстання 1953-1954 поставили крапку в існуванні імперії ГУЛАГу, тому що після цього табори почали поступово розформовувати

Особливо масштабні відбулися у 1953- 1954 роках: це і Воркутинське повстання, і Кенгірське повстання, і Норильське повстання.
Повстання поставили крапку в існуванні імперії ГУЛАГу, тому що після цього табори почали поступово розформовувати, і ГУЛАГ як такий, в принципі, в 1960-х зник.
На мою думку, поява в таборах українських повстанців справила визначальний вплив не лише на самі табори, а й взагалі на історію Радянського Союзу.
Після цих повстань починається загальна зміна суспільно-політичної ситуації у Радянському Союзі, поступово починається відлига, рівень репресій радянської влади падає.

Один з героїв фільму радянський льотчик Віктор Гуров, який зрештою потоваришував з упівцем Червоним. Як ви вважаєте, насправді могла б бути така ситуація, коли двоє людей з такими великими політичними розбіжностями могли б якось порозумітися та діяти разом?

Звичайно. Серед учасників повстань в таборах були, зокрема, і радянські офіцери, які з тих чи інших причин були засуджені. Очевидно, здебільшого з політичних причин. І, очевидно, що це люди, які теж були носіями таких рис, як відчуття власної гідності, прагнення свободи, і це об’єднувало їх з колишніми повстанцями.

Тюремна система, відображена в сюжеті “Червоного”, використовувала кримінальних злочинців супроти тих, хто був засуджений за політичними статтями

Треба розуміти, що до того часу система ГУЛАГу ефективно працювала через те, що до середини 1940-х табори в основному були наповнені політичними в’язнями, переважно там знаходилися люди творчого характеру письменники, поети, художники, або якісь випадково засуджені люди.
Наприклад, селяни, які не хотіли вступати до колгоспів. Контролювати таких людей у тюремній системі було набагато легше.
Крім того, тюремна система, відображена в сюжеті “Червоного”, використовувала кримінальних злочинців супроти тих, хто був засуджений за політичними статтями.
Але коли замість якихось священиків, поетів, художників з’явилися повстанці, які тільки-но вчора тримали в руках зброю і могли за себе постояти та воювати, ситуація почала змінюватись.
Спочатку вона обернулася у справжні війни між кримінальними та політичними в таборах, а потім вже дійшло до того, що політичні почали підіймати повстання вже й проти адміністрації.

Кому б ви радили подивитися цей фільм?

Фільми на українську історичну тематику це надзвичайно важливий спосіб донесення інформації про минуле, і якщо ми говоримо про ту тему, про яку написано в “Червоному”, то це те, що мали б знати усі українці, тому що це маловідома тема, важлива тема, і це є прикладом того, як українці змінювали історію.

Якою була б реакція росіян, якби цю історію показали в Росії, зокрема в Кремлі? Чи це могло б якось змінити їх сприйняття ситуації?

Сумніваюсь, на жаль. Ми повинні розуміти, що живемо у відкритому суспільстві. Це не Радянський Союз, коли був брак інформації. Сучасний росіянин при бажанні може побачити будь що, користуючись інтернетом.
Проблема не в тому, що немає доступу до цієї інформації. Проблема в тому, що для більшості росіян історична правда не є цікавою. Вони задовольняються сучасною російською пропагандою, живуть цими міфами, і саме це небажання є, мабуть, ключовою проблемою, а не брак інформації. Через це якщо б навіть на центральних каналах показали фільм Червоний, я не впевнений, що це якось суттєво змінило б російське суспільство.
Приміром, кілька років тому на російських телеканалах показували дуже важливий фільм про радянські репресії, Катинь Анджея Вайди, і це не змінило загальних масових уявлень про радянську владу.

Афіша допрем’єрних показів “Червоний”:

17 серпня Луцьк (Прем’єр City)
17 серпня Суми (Планета кіно)
18 серпня Львів (Планета кіно)
18 серпня Харків (Планета кіно)
19 серпня Тернопіль (Cinema Citi)
20 серпня Хмельницький (ім. Шевченка)
20 серпня Полтава (Wizoria Колос)
22 серпня Кривий Ріг (Олімп)
23 серпня Київ (Оскар Gulliver)
Прем’єра запланована на 24 серпня.

Джерело

Share
Добавить комментарий

Blue Captcha Image
Новый проверочный код

*

Share