КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ І НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ ІМЕНІ ПРОФЕСОРА І.В. КОРУНЦЯ

«Велика магія» Елізабет Ґілберт або ж інструкція з творчості від авторки бестселерів

фото з instagram: stary_lev

Цього року на українському книжковому ринку зринуло відразу кілька видань, що спеціалізуються на  літературній освіті. Безперечно, це пов’язано із популярністю подібних навчальних курсів. Серед книг цієї тематики: «Шлях митця» Джулії Кемерон, «Як писали класики?» Ростислава Семківа, воркбук «Пиши сильно». У 2017 році з’явився і переклад книги Елізабет Ґілберт «Велика магія. Творче життя без страху», авторка якої широко відома своїм романом «Їсти, молитися, кохати».


Порівнянно з іншими виданнями ця книга вирізняється широким поглядом на усі сфери творчості. Звичайно, особливу увагу, як письменниця, Елізабет Ґілберт звертає на літературу. У фокусі такі питання як страх та творчість, натхнення і виникнення ідеї, робота над текстом, оригінальність та автентичність, професія та покликання, а також чимало інших.

Висловлює у книзі авторка і свою теорію появи творчих ідей у митців. На думку Елізабер Ґілберт, ідеї оточують нас у повсякденному житті й понад усе прагнуть бути реалізованими. Саме для цього вони шукають людей-партнерів, які би могли втілити ідею. Вони прагнуть привернути нашу увагу за допомогою дивних збігів обставин, випадкових знайомств із людьми, які можуть посприяти творчості, різних знаків та підказок, на які ми часто не звертаємо увагу через зайнятість власними переживаннями та тривогами:

«Всесвіт ховає глибоко всередині нас дивовижні самоцвіти, а тоді відходить убік і спостерігає, чи зможемо ми їх знайти. Пошук отих самоцвітів — це і є творче життя. Сміливість вирушити на пошуки — ось що відрізняє приземлене існування від магічного життя. І результати того пошуку — часто геть несподівані — я називаю Великою магією» [с. 15].

Буває, що ідея, не достукавшись до людини, іде геть. Саме так, розповідає авторка, одного разу трапилося із нею. До Елізабет Ґілберт прийшла ідея написати роман про побудову автомагістралі на Амазонці. Близько двох років вона вивчала цю тему, проте у зв’язку із життєвими обставинами, відклала написання роману на потім. Якою здивованою була письменниця, дізнавшись, що її подруга працює над романом, сюжет якого повністю збігався із її ненаписаним твором:

«Ми з Енн ще нескоро оговталися після цього відкриття. (…) почали загинати пальці, відраховуючи назад місяці, і намагались визначити, коли я втратила цю ідею, а вона — знайшла. Виявилося, що це трапилося практично одночасно» [с. 54].

Елізабер Ґілберт «Велика магія». — Львів: Видавництво старого Лева, 2017. — 254 с.

Часто трапляється і так, що митці довго не знаходять ідеї для свого твору. Що робити у таких випадках Елізабет Ґілберт також розповідає із власного творчого досвіду. Порада успішної письменниці досить проста — йти за власною цікавістю та бути допитливим. Переживаючи одну із таких творчих криз, авторка вирішила облаштувати невеличкий сад поряд із своїм будинком, який вона нещодавно придбала у сільській місцевості. Таке звичайне заняття спершу привело авторку до невеликого дослідження про походження сортів рослин, які вона висаджувала. Елізабет просто було цікаво знати звідки були привезені ті чи інші квіти. Вже потім заняття, яке, здавалося, немає нічого спільного із літературною творчістю, привело письменницю до ідеї написати книгу про історію ботаніки. Ця книга отримала назву «Природа всіх речей» та в результаті увійшла до рейтингу кращих книг найвідоміших часописів Америки.

Як зазначає авторка, для того, щоб знайти справжнє натхнення та ідеї, достатньо поставити собі одне просте питання: «Чи ви чимось цікавитесь? Бодай чимось? Бодай трішки?». А далі просто стати більш допитливими та відкритими до нового.

По новому пропонує дивитися Елізабет Ґілберт і на самий феномен творчості та місію митця. Найперше, авторка не розділяє людей на тих, хто має творчі здібності і тих, хто їх немає:

«Оборонці високої культури намагатимуться переконати вас, що мистецтво належить тільки обраним (…) Ми всі — обрані. Ми всі — за замовчуванням творці. (…) Ваші творчі здібності значно давніші за вас, значно давніші за будь-кого з нас» [с. 83].

По-друге, письменниця спростовує «культ мистецького мучеництва» і переконує, що саме цей нав’язаний стереотип приносить найбільшу шкоду митцям. На думку Елізабет Ґілберт, ми повинні прийняти і любити творчість як заняття, якому ми вирішили присвятити життя. Адже як інакше можна написати вдалий роман?

«Задумайтеся: якщо понад усе ідея прагне заявити про себе, навіщо їй навмисно шкодити вам, якщо саме ви можете її реалізувати?» [с. 201].

Загалом, кожен розділ наповнений численними порадами митцям, які прагнуть сповна відкритися творчості та зробити її невід’ємною частиною свого життя. У виданні ви знайдете розповіді та приклади того, як подолати власні творчі страхи та позбутися стереотипів, які існують у суспільстві щодо творчих людей. Хочеться відзначити легкий стиль письма авторки — розповідь послідовно переходить із розділу в розділ, а її поради та висновки є максимально зрозумілими.
«Мистецтво — виснажливий обов’язок і дивовижний привілей», — саме так у останньому розділі книги Елізабет Ґілберт означує творчість. Проте лише відкрившись та прийнявши усі її парадокси, ми зможемо відчути присутність «великої магії» у власному житті.

Купити книгу.

Зеленюк Мар’яна

The post «Велика магія» Елізабет Ґілберт або ж інструкція з творчості від авторки бестселерів appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.

Джерело

Share
Добавить комментарий

Blue Captcha Image
Новый проверочный код

*

Share