КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ І НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ ІМЕНІ ПРОФЕСОРА І.В. КОРУНЦЯ

Новини освіти

Привиди старих бібліотек

25

Холод, пил і мертва тиша. Як живуть останні «радянські» книгозбірні Львова

Коли чуєш слово «бібліотека», чомусь відразу уявляєш тітоньок далеко за п’ятдесят, які громовим голосом просять поводитися «ти-и-и-ихо», запилені книжки з пожовклими сторінками й холод, що пробирає до кісток.

Мені стало цікаво, чи існують такі гості з минулого сьогодні, тому я відвідала десять львівських бібліотек. Вісім з них приємно вразили: безкоштовний Wi-Fi, сучасні комп’ютери, теплі приміщення й люб’язні працівники. Проте мене більше цікавили ті дві, що залишилися, тож запрошую в експрес-тур «канонними» львівськими книгозбірнями. І не забудь носовичок!

Львівська обласна універсальна наукова бібліотека розташована на проспекті Шевченка, 13. Відразу при вході в ніс ударяє різкий запах пилу: приміщення-хол тут без вікон.

Поки чекатимеш на жовтий папірець (одноразовий вхідний документ), зможеш полічити шафи, підслухати, як минають мігрені в тітоньки з фіолетовими косами, і познайомитися з павуком Гошею зліва від тебе. Для повноцінного читацького квитка тут потрібно віддати фотокартку й документ, який підтвердить, що ти – це ти, а не Вася чи Маруся з Конотопа.

Інтернет тут доступний тільки обраним – постійним читачам і читачкам бібліотеки. Тому лузери на кшталт мене, які приходять під час перерви комп’ютерного класу та ще й із жовтим квиточком, мусять тішитися тільки книжками. Нащо їм світова павутина, якщо є звичайна?

26Старі сходи риплять, і часом здається, ніби роблю щось злочинне, порушуючи тишу цього книгосховища.

На дверях у читальному залі висить мудрість: «Бібліотекар – розпорядник долі книг». Штовхаю їх і потрапляю всередину. Тиша. Примірники сучасних друкованих видань дбайливо зшиті докупки й злегка потьмянілі. Пахне старими книгами.

З-поміж шаф вигулькує розпорядник долі книг, запитує, що я тут роблю, і настійливо пропонує свою допомогу у виборі чтива. Але не спіши, бо для того, щоб узяти до рук якийсь твір, спочатку треба заповнити ще один папірець. І ще один. І знову трошки почекай.

Зізнаюся йому, що шукаю примірники старих радянських газет. Той, здається, сумував за звуком людського голосу:

«Ну, а яких саме? “Колгоспна правда”, “Колгоспне село”? Ну, то я так, стібуся… А як я вам маю помогти, як ви самі не знаєте, чого хочете? А як то ви студент ЛНУ й журналіст? А, для “Студвею” пишете. “Студентський шлях” ніби, та?»

Поки я гортаю цупкий папір формулярів, пані похилого віку, ледь почувши наш діалог, вступає в дискусію з бібліотекарем:

«От колгоспи – то була сила. Їх розвалили, щоб у людей землю забрати. А люди, між іншим, роботу в тих колгоспах мали. А в України інтелекту не-ема-а, – наголошує на останньому слові. – Раніше ж усі надію на краще майбутнє мали, колгоспи були, робота була, спільна, на благо… А зараз їх… А зараз вони знищили колгоспи!»

22Щоправда, назвати імена «їх» вона так і не спромоглася. Поряд стояв книжковий стелаж, присвячений Небесній Сотні.

Згодом я опиняюся під керівництвом пані Галини – бібліотекарки, яка «розповість вам щось цікаве»:

«Особливістю нашої книгозбірні є дарчі колекції. Люди, які дарували нам книги зі своїх бібліотек, залишали на них свої підписи, екслібриси (етикетки, де вказують власників книжки, – В. Д.). Тому в нас є автографи Уляни Кравченко, Уласа Самчука, Тодося Осьмачки… Ходіть, я вам покажу!»

Ми чимчикуємо повз довгі коридори із запахом старих книг, спускаємося рипучими сходами і врешті опиняємося в приміщенні, всуціль заставленому шафами.

Пані Галина стає на ослінчик і простягає кілька книжок з автографами українців-діаспорян зі США. Каже, що найдавніша книжка в цій бібліотеці датується ще ХІХ століттям, а періодика – з 60-х років. Прошу показати мені автографи Кравченко чи Осьмачки, на що вона відповідає, що вони належним чином не впорядковані, тому якось іншим разом.

Виявляється, зараз ми у «святая святих» – архіві. Сюди «пересічних читачів» не водять. Краєм ока зауважую паперову скляночку з-під чаю на полиці поміж стародруків та коробку з-під торта на тумбі.

«А вам узагалі нашо то всьо?» – запитує пані Галина. Дійсно, якби я була спецагенткою, то вже б знала, де шукати оригінальні автографи Тодося Осьмачки. В архів забігає розпорядник долі книг із читального залу й веде назад тими шалено рипучими сходами:

«Ви казали, що шукаєте щось ексклюзивне для “Студентського шляху”, – ри-ип, ри-и-и-ип, – то я вам зараз дещо покажу. Таке, звісно, є в інших бібліотеках, але в нас воно набагато ліпше. Усі книжки для районних бібліотек спершу потрапляють до нас, ми розробляємо для них методичні плани…»

24Потираю руки в передчутті чогось крутого, заходжу в читальний зал і пан бібліотекар гордо демонструє… книжковий стелаж до Шевченківських днів. Каже сфотографувати.

Принагідно клацаю кілька кадрів підшивок. Дякую йому за інформацію, збігаю донизу рипучими сходами, прощаюся з охоронцем, який грає партію в шахи, і зачиняю за собою так само рипучі двері.

Щоб дістатися до бібліотеки «Депо Захід» Львівської залізниці, спершу треба пройти вздовж колій вокзалу, повсякчас роззираючись у пошуках поїзда й пригадуючи долю Анни Кареніної. Згодом перейти дерев’яний міст і здригатися від кожного зчеплення вагонів, які проїжджають під тобою. Що не кажи, а жижки трусяться від того звуку. Дорогу до самого приміщення краще уточнити в працівників залізниці.

Оббитими кам’яними сходами піднімаюся на другий поверх. Вузенький прохід між завалами старих меблів. Відчиняю двері й опиняюся в погано освітленому великому приміщенні. Книжки тут повсюди: лежать, стоять, висять і сусідять зі старими поламаними меблями. Стійко пахне пилом.

Іду на світло в кінці коридору. Бібліотекарка пані Олена (ім’я змінено на її прохання – В. Д.) метушиться в пошуках чаю. Поки в банці закипає вода від старого кип’ятильника, оглядаюся.

На робочому місці комп’ютера немає, натомість є рахівниця. Вікна дерев’яні, світильники дихають на ладан, стелажі стоять рівними рядами. Між першим і другим – старе дзеркало. Роблю селфі й зауважую під люстром старий патефон.

23У правому дальньому кутку стелі майже немає. Павук Гоша тут би жити не став: на голову можуть впасти залізяки. Приміщення не опалюється.

Пані Олена заливає чай у горнятка. Звук кип’ятку змішується зі звуком щойно прибулого поїзда:

«Я більш ніж тридцять років бібліотекарка. Спочатку працювала в “Роксі” (палац культури залізничників – В. Д.), згодом опинилася тут і не знала, за що маю братися. Сам дідько зуби зламає об ті книжки, тож трохи навела порядок. І куди не поткнуся, всюди твори Леніна. А скільки він зі Сталіним людей понищив… Ось, дивися», – розгортає велику червону книгу, і бачу знайомий профіль із цапиною борідкою. Схоже, сюди декомунізація не дійшла.

Більшість літератури – російською мовою, художніх творів обмаль. Студенти-залізничники ще й досі вчаться за старими книжками московського видавництва «Транспорт». Найдобірніші книжки українських авторів – у перших рядах. Стелаж «Нові надходження» востаннє поповнили ще у 2009 році. Облік книг ведуть від руки.

Пані Олена по періодику регулярно ходить на пошту й самостійно розносить її начальству. Передплачують тут три видання:

«Інвентарні книги обгортаю папером. Найстаріша – ще з 1960-х років. Спитати, що в ній за нотатки, нема в кого: попередня бібліотекарка померла. Ото я так беру із сусідньої кімнати книжки, протираю від пилу (а в мене на нього алергія), переношу сюди й записую. Дехто думає, що тут нічого не роблять, а в бібліотеці нудно не буває», – показує стос інвентарних книжечок із пожовтілими сторінками.

Книги тут на всяк смак: деякі вміщаються на долоні, інших і двома руками не піднімеш. На пересувних сходинках вилежується статут чогось там, за ними заховався вогнегасник. Неподалік – стаціонарний дисковий телефон сизого кольору. Він пронизливо верещить. Скоро тут закінчується робочий день.

На прощання пані Олена пропонує обрати книжку й приходити ще.

Фото: автора.

The post Привиди старих бібліотек appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Школяр з Хустщини їде на конкурс Genius Olympiad 2018 у США

11-класник Сокирницької школи Закарпатської області Валентин Фречка вже кілька років поспіль стає переможцем національних олімпіад з екології та біології. Окрім того, хлопець є постійним учасником малої академії наук. Про це повідомляє mukachevo.net.

Науковий керівник Ольга Сабадош каже, найбільш знаковими досягненнями учня стала перемога у Всеукраїнському науково-технічному конкурсі Intel Eco Ukraine 2018, а також золота медаль на Міжнародному фестивалі інженерних наук та технологій Ifest у Тунісі. Тут молодий науковець представив власний науковий проект виготовлення паперу з опалого листя.

Майже рік школяр разом з свою вчителькою збирали опале листя з різних дерев, берези верби дуба та граба. Далі відсортовували у певні бокси, де відбувалися певні хімічні процеси. В результаті дослідники отримали целюлозу, а кінцевим варіантом став висушений аркуш паперу.

– Це такий папір, який підходить для екопакетів, можливо для друкування на принтері, ми зробили такий висновок, що цей папір набагато економічніше, доцільніше краще виготовляти, ніж порівняно із целюлози яка безпосередньо з деревини, – розповіла вчитель екології та хімії Сокирницької школи Ольга Сабадош.

Я їжджу з проектами по виготовленню паперу з опалого листя,  основною метою є покращення паперово-целюлозної промисловості, і плюс можливість утилізації опалого листя, як сировини, яка має доволі потужний потенціал у використанні, – розповідає школяр Валентин Фречка.

Ідея з опалим листям прийшла під час підготовки до одного з конкурсів, де необхідно було представити інноваційне дослідження. Зараз юний дослідник готується до Міжнародної олімпіади з екології  в Кенії.

А у червні їде в США, у разі успішного захисту технології виготовлення паперу, Валентин Фречка може отримати стипендію для навчання у США.

Відео Телеканалу Sirius

Джерело

Share

9 ВНЗ беруть участь у проекті «Врахування гендерних питань у навчальних програмах навчальних закладів сектору безпеки і оборони України»

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе взяла участь у відкритті пілотного проекту «Врахування гендерних питань у навчальних програмах навчальних закладів сектору безпеки і оборони України» у Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС. Повідомляє Урядовий портал.

Проект, започаткований Офісом Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та «ООН Жінки», триватиме 2 роки. Для початкового етапу його реалізації обрали 9 навчальних закладів сектору безпеки і оборони. Під час фахових дискусій учасники мають обговорити, визначити та погодити шляхи включення гендерних підходів до системи підготовки і підвищення кваліфікації особового складу сектору безпеки та оборони України.

За словами Іванни Климпуш-Цинцадзе, результатом цієї роботи має стати посібник чи збірка методичних матеріалів для користування персоналом та у навчальних закладах складових сектору безпеки і оборони, а також розроблення навчальних програм з гендерної тематики.

Під час свого виступу Віце-прем’єр-міністр звернула увагу присутніх на проблеми, виявлені за результатами дослідження «Оцінка гендерного впливу на сектор безпеки та оборони України», яке було проведене минулого року за участі міжнародних експертів.

«Три основні стратегічні документи – Стратегія національної безпеки, Воєнна доктрина та Стратегічний оборонний бюлетень, які мають вирішальне значення для планування та спрямування процесу реформ сектору безпеки та оборони, є «гендерно сліпими», тобто у цих документах жодним чином не прописані вимоги щодо впровадження державної політики забезпечення гендерної рівності у секторі безпеки та оборони України», – сказала вона.

У цьому контексті надзвичайно важливим є виконання Річної національної програми співробітництва України з НАТО на 2018 рік, яку минулого тижня затвердив Президент. Цьогорічна програма побудована за оновленим принципом та структурою. Зокрема, у Програмі тепер міститься окрема глава, присвячена гендерним питанням (2.1.3) – «Забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у секторі безпеки і оборони України».

Своє вступне слово Іванна Климпуш-Цинцадзе завершила цитатою чотириразового президента США Франкліна Рузвельта: «Єдиною перешкодою для здійснення наших планів на завтра можуть бути наші сьогоднішні сумніви».

У заході взяла участь також Голова офісу «ООН Жінки» в Україні Анастасія Дівінська, Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко, заступники міністрів оборони, внутрішніх справ і освіти, а також представники центральних апаратів міністерств та відомств силового блоку, навчальних закладів Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії, Національної поліції, Державної прикордонної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій і Служби безпеки України.

 

 

Джерело

Share

Цього року на ЗНО зареєструвалися понад 335 тисяч учасників

Найбільше учасників ЗНО складатимуть тестування в Києві (28 438), Дніпропетровській (24 811), Львівській (21 373), Харківській (21 244) та Одеській (20 657) областях.

Джерело

Share

МОН запрошує до обговорення доопрацюваного порядку зарахування дітей з особливими освітніми потребами в спеціальні заклади

Міністерство освіти інауки України  пропонує для громадського обговорення проект Наказу “Про затвердження Порядку зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, їх відрахування, переведення до іншого закладу освіти”.

Зауваження та пропозиції просимо надсилати до 17 квітня 2018 року на адресу t.symonenko@gmail.com

Відповідний проект наказу розміщений на сайті МОН.

 

Джерело

Share

Для участі у ЗНО вже зареєстровано 335 тисяч осіб

Найбільше учасників зареєстровано у Києві, Дніпропетровській, Львівській, Харківській та Одеській областях

Джерело

Share

«Найскладніше – не тупити»: як працюють молоді українські фотографи

main

Старий «Зеніт» як квиток до фотомайбутнього, мотивація працювати над собою та інші відкриття на шляху до визнання

Вони не можуть назвати фотографію своїм хобі й неохоче звуть це роботою. Вони завжди напоготові, творчо озброєні й здатні впіймати цікавий момент. Вони – це наші співрозмовники, молоді українські фотографи, які дійсно знають, як зафіксувати красу життя в одному вдалому знімку.

Познайомимось?

viktoria

Вікторія Мохова, фотографує приблизно три роки. Живе й працює в Києві

До того, як фотографія стала моєю роботою, я працювала менеджером у ресторані. Фотографувала рідко – лише на прохання друзів. Жодного разу не робила це за гроші: не вважала фото чимось справді вартісним. Легковажила щодо ідей серйозно займатися цією справою, попри позитивні відгуки вмикала в собі внутрішнього скептика. Згодом я все ж вирішила купити плівковий фотоапарат – придбала «Зеніт». Він не коштував мільйони, але 500 гривень на покупку все ж довелось позичити в мами.

Перші результати перевищили сподівання, тож одразу вирішила вдосконалювати навички. Абсолютно випадково потрапила на воркшоп із просування в «Інстаграмі», який став для мене вагомим поштовхом у фотодіяльності. Усе трапилося настільки вчасно, що саме після нього я вперше сказала: «Привіт! Моє ім’я – Віка, я фотограф».

viktoria3Я працюю в багатьох напрямах: люблю нове та незвичне, знімаю на плівку й цифрові фото. Більше подобається саме плівка: вона передає атмосферу, яка мені рідко трапляється в діджитал-світлинах. Мій улюблений жанр – street photography. Я непередбачувана людина – мабуть, саме тому мені вдаються неочікувані кадри на вулицях.

Наразі працюю в репортажній зйомці та фуд-фотографії. Вважаю, що успішною можна стати в будь-якому жанрі, тож особливого значення цьому не надаю. Головне – любити, надихатися й свідомо ставитися до справи.

viktoria2Восени минулого року я взяла участь у марші за права тварин. Поблизу йшла дівчина з милим мопсом, у того була хустинка на шиї. За деякий час пес втомився й вирішив улягтися відпочивати посеред Хрещатика. Він неймовірно мило лежав, не зважаючи ні на вмовляння господарки, ні на публіку, яка його оточила. Поки всі спостерігали за чотирилапим, я впіймала цей момент на камеру.

Я обожнюю чесні фото, показувати те, що є насправді, адже краса є в усьому без винятку. До речі, це була моя перша плівка, і можливо, саме тому це фото має для мене особливе значення.

Прикро, що неможливо бути в декількох місцях одночасно, хоча так хочеться! Щоб хоч якось уладнати цю проблему, треба багато й швидко бігати: без цього у фотосправі нікуди. Інколи важко перевести свою увагу від особистих переживань на зйомку. Такі вже особливості творчої роботи – усе залежить від натхнення й настрою.

viktoria3 (1)Проявляй творчість відповідно до поставленої мети, обирай свій напрям і розвивайся в ньому. І найважливіше – не бійся контактувати з людьми! Маєш хист до фуд-фото – заглянь до улюбленого кафе та опублікуй світлину звідти. Мрієш про крутий репортаж із заходу – пиши організаторам. На перших етапах достатньо мати лише бажання: камеру можна позичити чи взяти в оренду. Немає й такої можливості – не проблема, тепер у тренді фото на телефон.

Навколо багато нових і крутих проектів, які справді чекають на тебе! Обов’язково позначай компанії чи локації або ж відомих людей на фото у «Фейсбуку», але без фанатизму, звичайно. Я переконалася: це працює. Так я знайшла для себе цікаві проекти й продовжую співпрацю досі.

anastasia

Анастасія Зазуляк, фотографує приблизно 4 роки. Живе й працює в Тернополі

Пригадую свою першу фоторадість у десять років – «мильничку» Sony. Тоді для мене не існувало жодних концепцій та продуманих деталей: я просто фотографувала все, що хотілося, і мені це подобалось.

Так сталося, що я втратила дуже близьку для мене людину, – почувалася , ніби потрапила до якогось іншого світу. Щоб витягнути мене з такого стану, мама купила мені нову камеру. Це дало поштовх до розвитку – я пішла на фотогурток і зрозуміла, що мені потрібна ідея, почала створювати образи для своїх моделей. Тоді й розпочалися перші «комерційні» зйомки: спочатку за коробку шоколаду, потім клієнтів ставало дедалі більше.

Але річ не в замовленнях: людям подобалося те, що я роблю, вони вірили в мене. Це надихало, я стала призером міських, всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Тепер не зупиняюся, активно працюю і пробую себе в нових напрямах.

Обожнюю портретну фотографію: для мене це можливість не лише зробити фото, але й пізнати людину, її зовнішню та внутрішню красу. Портрет – це особливий зв’язок фотографа й моделі. Але не варто прив’язувати себе лише до одного жанру: потрібно пробувати різні, шукати себе. 

anastasia11Це фото навіює мені теплі спогади про першу зустріч із дівчатами, які стали для мене хорошими подругами. Несприятливі погодні умови не зашкодили фотосесії, тож ми фотографувались в одному зі стареньких тернопільських під’їздів. Дуже важливою є довіра: це те, що допомогло створити такий справжній та чуттєвий кадр.

Сестри на фото – близнята, але вони зовсім різні, що не заважає доповнювати одна одну. Я назвала цей кадр «Сонячні близнюки», тому що їхні обличчя гарно освітлені й нагадують мені сонячне проміння.

anastasia4

Обери свій стиль і формуй власний смак. Аналізуй роботи професійних фотографів та вдосконалюйся. Просто шукай те, що тішить тебе, і насолоджуйся процесом.

Не лякайся помилок: не все вдається відразу. Ти навчишся їх бачити, але для цього потрібен час і досвід. Не обмежуй себе та експериментуй, реалізуй власні ідеї. Я колись думала, що фотографи-професіонали зробили вже все, що тільки можна було нафантазувати. Це не так – ти дійсно можеш створювати унікальні кадри!

anastasia3Не картай себе через технічне забезпечення. Усе, що тобі потрібно зараз, – це ідея! Умій заявити про себе, сміливо відправляй зроблені світлини на конкурси, фотовиставки, поширюй їх у соцмережах.

Іноді важко знайти підхід до кожного і правильно донести до людини своє бачення. У мене є свій шлях до вирішення цієї проблеми: перед фотосесією зустрічаюся з моделлю, спілкуємося, обговорюємо деталі. Так уникнути непорозуміння значно легше. Також це допомагає помітити найкращу сторону особистості й показати це на фото. Так і виникає довіра.

pasha1 (1)

Павло Паштетов, фотографує приблизно 7 років. Живе й працює в Києві

Хоч би як банально це звучало, початком став закинутий «Зеніт», який я знайшов у батька. Мене привабив запах чохла і його вага: він був досить важким. Я тоді зовсім не знав, як фотографувати на плівку, навіть нікому було щось порадити чи підказати. Спершу читав самостійно, пізніше таки з’явився знайомий, який був готовий допомогти. Пам’ятаю, пояснив коротко: сонце – знімаєш у таких параметрах, хмара – в інших. Це були прості проби, але мене до них наче тягнуло.

Усі фотографії роблю на плівкові фотоапарати і не використовую жодних фоторедакторів. Фотоплівка чарівна за своєю суттю, бо навіть коли щось іде не так, усе одно виходить значно крутіше, ніж у цифрі. Плівка тримає тебе в приємному очікуванні, коли не знаєш, яким вийшов кадр. Ти маєш лише одну можливість зробити фото, бо невдалі кадри б’ють по гаманцю.

pasha3 (1)Я працював і з цифровим фото, але це не моє. Наразі мені до вподоби серійні фотографії та мультиекспозиційність. Тому залюбки беруся за різноманітні медійні фотопроекти. Нещодавно я ілюстрував фотографіями книгу, а також втілив багато своїх божевільних ідей для фотосесії лінії одягу: такий собі «треш-фешн» без обмежень. Чим більше ти спробуєш, тим більше дістанеш шансів для успіху.

У мене немає розуміння найкращого фото. Мабуть, усе ще попереду. Фотокультура – це не спорт. Я не ганяюся за першим місцем, щоб виставити свої світлини на п’єдестал. Люди розвиваються, тому погляди змінюються. Магія повинна бути в кожному знімку. Вибирати найкраще фото – для мене те саме, що займатися самовтішанням, а це призводить до регресу.

pasha2 (1)Люди люблять порівняння, але мистецтво – найбільш віддалена ніша для цього. Роби те, що тобі хочеться. Не роби фото заради фото, знімай щиро. Не просувай себе за допомогою фотографії, а навпаки – фотографію за допомогою себе. Як на мене, ці підходи значно відрізняються.

Перед тим як обрати шлях фотографа, запитай себе, для чого це тобі потрібно. Існує декілька варіантів відповіді, які може обрати фотограф-початківець: інколи хочуть «хайпанути» – прославитися шляхом публікації, інколи сприймають фото як спосіб заробітку. Обравши другий варіант, ти зрозумієш, як це – бути «людиною з камерою», а не фотографом. Це не погано: просто тобі доведеться підлаштовуватися під бажання інших і робити все, щоб клієнт був задоволений. Третій варіант – творчий шлях. Він егоїстичний у позитивному значенні слова, бо робиш усе так, як бачиш, і ніхто не нав’язує правил. Обираючи такий варіант, приготуйся забути про заробіток, принаймні на ранніх етапах.

pasha4 (1)Є фотографії, за які ти отримуєш гроші, а є просто «твої». Найбільша мрія фотографа – якось поєднати ці дві дороги. І якщо тобі це вдасться, то ти станеш удвічі успішнішою людиною.

Власний досвід показує, що в тебе є від 48 до 72 годин на реалізацію ідеї. Далі вона відмирає. Важливо не обманювати себе, бо той, хто хоче, шукає можливості, хто ні – причини.

Найскладніше – не тупити. Мова йде не про неправильний ракурс чи момент. Я про те, щоб не сидіти на місці. Для творчих професій характерна раптова втрата настрою чи натхнення, коли нічого не виходить. Але навіть у такі миті далі народжуються ідеї – тобі під силу їх зловити й вигадати щось цікаве.

The post «Найскладніше – не тупити»: як працюють молоді українські фотографи appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Готуємось до школи, тренуючи графомоторику

Практичні завдання, що допоможуть дитині підготуватися до школи, вивчивши абетку й цифри

Джерело

Share

МОН веде переговори з Посольством Канади про експертну підтримку Національної електронної освітньої платформи

МОН має вже розроблену концепцію, політичну волю та гроші на матеріальне забезпечення для впровадження Національної електронної освітньої платформи, проте не вистачає ресурсу на початкову експертну підтримку та супровід проекту на початкових етапах реалізації. За допомогою у вирішенні такого виклику звернулася Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич до Посла Канади в Україні Романа Ващука під час зустрічі з ним.

«Новий Закон «Про освіту» вперше визначив, що українські школярі можуть забезпечуватися не лише паперовими, а й електронними підручниками. Національна платформа у майбутньому має стати не просто місцем, де розміщуються навчальні матеріали, а й засобом комунікації між вчителями, батьками та учнями. Найперше, звісно, йдеться про півмільйона вчителів, яких об’єднуватиме платформа, де вони зможуть ділитися досвідом щодо впровадження реформи. Як ви бачите, ми вже маємо концепцію платформи та ясне бачення того, як вона має бути спроектована. Більш того, у бюджеті на 2018 рік у нас зарезервовані кошти як на саму електронну платформу – 54,6 млн грн, так і на контент, тобто на електронні підручники – 40,9 млн грн. Однак ресурсів на приваблення якісних спеціалістів, які день за днем займалися б супроводом проекту, оцінили технічне завдання та стратегічний план його впровадження, системно вивчили підходи до використання відкритих ліцензій для електронних підручників – скільки це реально коштуватиме, та супроводжували б проект на першому етапі впровадження, ми не маємо», – розповіла Лілія Гриневич.

Вона підкреслила, що МОН також веде переговори з іншими партнерами, які попередньо готові підтримати проект у довгостроковій перспективі, однак підготовка співпраці з ними займе від 9 місяців до року.

«Ми дуже вдячні за готовність наших партнерів нас підтримувати, і ми потребуємо їхньої допомоги, однак на цей короткий термін нам потрібен також супровід. Ми сподіваємось, що Канада, яка завжди була і залишається надійним партнером України, зможе нас підтримати», – зазначила Міністр.

Ліля Гриневич також ще раз наголосила, що технічне забезпечення – обладнання пілотних шкіл, у яких апробуватиметься платформа,  засобами для використання платформи, закупівля самих електронних підручників – Україна готова здійснити самостійно. Ці закупівлі здійснюватимуться саме на гроші, передбачені відповідними бюджетними програмами.

«Ми бачимо, що ви прийшли добре підготувавшись та вже маючи попередні ґрунтовні напрацювання. Це свідчить на користь проекту. Ми розуміємо вашу ситуацію, а також терміновість, у якій потрібно працювати. Ми маємо розглянути наші можливості та ваш проект докладніше. Щойно ми матимемо розуміння щодо своїх можливостей – одразу повідомимо вам», – відповів  Посол Канади в Україні.

Він також додав, що хотів би обговорити підтримку Канадської програми стажування, що пропонується для українських студентів інженерних та ІТ спеціальностей. Наразі за цією програмою навчається 35 студентів. Вона фінансується на 40% українсько-канадською фундацією імені Тараса Шевченка, а також на 60% канадською програмою MITACS.

Пропозиція Посла полягала у тому, щоб Міністерство освіти і науки України підтримало цю програму та підписало меморандум на 2018-2020 роки, який передбачав би організаційну підтримку програми стажування зі сторони МОН. Також йшлося про те, щоб Міністерство сприяло у пошуку коштів на 40% фінансування програми, що зараз покривається фундацією Шевченка, або у IT спільноти України, або у держбюджеті з 2021 року.

«Організаційно ми готові підтримати програму. Більш того, цього року ми це робили й без меморандуму. Зокрема, були надіслані відповідні листи в усі університети, студенти яких отримали можливості для стажування, для того, аби вони безперешкодно могли його пройти. Ми вже неодноразово наголошували у переговорах з представниками програми, що для відповідних організаційних рішень потребуємо постійного зворотного зв’язку та співпраці з їхнього боку. Зокрема, щоб передбачити гроші у бюджеті на програму, нам потрібна міжурядова угода між Канадою та Україною. Так сформоване наше законодавство. Окрім того, аби це фінансування було виділене бодай навіть у 2021 році, нам потрібно передбачити це у середньостроковому бюджетному плануванні Уряду, тобто над цим потрібно працювати вже зараз», – повідомила генеральний директор директорату стратегічного планування та євроінтеграції МОН Ганна Новосад.

Міністр додала, що МОН відкрите до співпраці, а також подякувала за підтримку Канади у інших проектах МОН, зокрема щодо дебюрократизації освіти.

За повідомленням прес-служби Міністерства освіти і науки України

Джерело

Share

Пробне ЗНО-2018: статистичні дані

31 березня 2018 року відбулося пробне зовнішнє незалежне оцінювання з історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії, англійської, німецької, французької, іспанської мов.

 

За даними регіональних центрів оцінювання якості освіти, найбільше осіб узяли участь у пробному тестуванні з англійської мови – 95, 87% від загальної кількості зареєстрованих, найменше – з іспанської мови (78,05%).

Явка учасників для проходження пробного зовнішнього незалежного оцінювання з математики становить 94,25%, з історії України – 84,68%

Учасники, які не змогли взяти участь у пробному зовнішньому незалежному оцінюванні, можуть отримати тестові матеріали в пункті проведення пробного зовнішнього незалежного оцінювання до 04 квітня включно.

За інформацією прес-служби УЦОЯО

Джерело

Share

У фінській початковій школі дітей почав вчити робот

crayons-coloring-book-coloring-book-159579

У фінському місті Тампере учнів однієї з початкових шкіл навчають англійської мови та математики роботи.

Робот Elias вміє розмовляти 23 мовами. Він швидко розуміє здібності учнів та дає вчителю повну характеристику їхньої успішності. Інший робот — OVObot — навчає дітей математиці.

Школа поки тестує впровадження роботів у навчальний процес, і наразі має лише одного робота Elias та трьох роботів OVObot. Експеримент з вимірювання ефективності впровадження роботів триватиме рік. Єдиним недоліком, який вбачають вчителі, це те, що роботи не здатні підтримувати належну дисципліну в класі.

Нагадаємо, що фінські експерти допомогли вчителям з Полтавщини трансформувати школу.

Фото: pexels.com

Реклама




The post У фінській початковій школі дітей почав вчити робот appeared first on Студвей.

Джерело

Share

МОН просить Канаду підтримати електронну освітню платформу

pexels-photo-256455

Міністерство освіти та науки веде переговори з посольством Канади про експертну підтримку Національної електронної освітньої платформи.

«У бюджеті на 2018 рік у нас зарезервовані кошти як на саму електронну платформу – 54,6 мільйона гривень, так і на контент, тобто на електронні підручники – 40,9 мільйона гривень. Однак ресурсів на приваблення якісних спеціалістів, які день за днем займалися б супроводом проекту, оцінили технічне завдання та стратегічний план його впровадження, системно вивчили підходи до використання відкритих ліцензій для електронних підручників – скільки це реально коштуватиме, та супроводжували б проект на першому етапі впровадження, ми не маємо», – розповіла міністерка освіти і науки Лілія Гриневич.

Вона зазначила, що є вже концепція того, як повинна виглядати освітня платформа: окрім розміщення електронних підручників, освітня платформа має стати засобом комунікації для спілкування вчителів, батьків та дітей. Втім потрібен супровід проекту на початковому етапі реалізації.

Очільниця МОН підкреслила, що міністерство також веде переговори з іншими партнерами, які попередньо готові підтримати проект у довгостроковій перспективі, однак підготовка співпраці з ними займе від 9 місяців до року.

Нагадаємо, що українські IT-експерти допоможуть створити електронну освітню платформу.

Фото: pexels.com

Реклама




The post МОН просить Канаду підтримати електронну освітню платформу appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Виші подали понад 100 справ за перший місяць електронного ліцензування

notes-macbook-study-conference

За перший місяць тестової роботи системи електронного ліцензування виші подали до неї 109 справ, з яких МОН уже опрацьовано 79.

«З 1 червня МОН планує перейти на ліцензування освітньої діяльності вишів винятково в електронному вигляді. Щоб ця система працювала ефективно і без збоїв, нам треба попередньо її протестувати. Тому з 1 березня на три місяці ми запровадили ліцензування одночасно і в електронному, і в паперовому вигляді. Це, по-перше, дозволяє закладам освіти адаптуватися до нового формату, а, по-друге, дає змогу виявляти наявні помилки та усувати їх», – розповів директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН Андрій Шевцов.

Протягом першого місяця представники більшості вишів і фахівці МОН встигли ознайомитись з системою електронного ліцензування та розпочали в ній активну роботу. Однією з головних переваг нової системи вони відзначили її зручність та можливість значно заощаджувати час.

ЄДЕБО автоматично формує ліцензійну справу та підтягує частину інформації із вже раніше внесених в неї даних, наприклад щодо керівництва вишу, кількості студентів, викладачів тощо. Водночас система блокує можливість подачі справи, якщо вона зібрана не в повному обсязі.

Ще одна важлива перевага електронного ліцензування – прозорість системи і повне усунення корупційних ризиків. Зокрема, ліцензійні справи реєструються в порядку надходження їх до МОН і розглядаються відповідно до електронної черги.

Нагадаємо, що українські виші отримуватимуть ліцензію онлайн.

Фото: pexels.com

Реклама




The post Виші подали понад 100 справ за перший місяць електронного ліцензування appeared first on Студвей.

Джерело

Share

МОН оприлюднило максимальні обсяги держзамовлення на прийом до вишів у 2018 році

people-woman-coffee-meeting

Відтепер усі вступники можуть переглянути інформацію про те, скільки місць для прийому за держзамовленням зможе виділити кожен виш, що належить до сфери управління МОН, на 2018 рік.

Відповідний документ розміщено на сайті МОН у розділі Вступна кампанія 2018. Загалом у ньому зібрано інформацію про програми бакалаврату та магістратури зі 161 вишу з усіх регіонів України.

Це, зокрема, ліцензійний обсяг – скільки загалом вступників на спеціальність чи спеціалізацію може прийняти заклад; максимальний обсяг прийому абітурієнтів на місця держзамовлення та кваліфікаційний мінімум – скільки щонайменше «бюджетників» має бути на спеціальності, щоб заклад здійснив їхній набір.

Нагадаємо, що з 2019 року студенти-медики складатимуть Єдиний державний іспит.

Фото: pexels.com

Реклама




The post МОН оприлюднило максимальні обсяги держзамовлення на прийом до вишів у 2018 році appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Вступ-2018. Міносвіти оприлюднило максимальні обсяги держзамовлення на прийом до ВНЗ

Відтепер усі вступники можуть переглянути інформацію, скільки місць для прийому за держзамовленням зможе виділити кожен виш, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки, на 2018 рік. Відповідний документ розміщено на сайті МОН у розділі Вступна кампанія 2018.

Загалом у ньому зібрано інформацію про програми бакалаврату та магістратури  зі 161 ВНЗ з усіх регіонів України.

Це, зокрема, ліцензійний обсяг – скільки загалом вступників на спеціальність чи спеціалізацію може прийняти заклад; максимальний обсяг прийому абітурієнтів на місця держзамовлення та кваліфікаційний мінімум – скільки щонайменше «бюджетників» має бути на спеціальності, щоб заклад здійснив їх набір.

«Пороги» максимуму і мінімуму бюджетних місць на кожну спеціальність встановлюються вишами в зв’язку з тим, що в Україні вступ на бакалаврат та деякі спеціальності магістратури здійснюється за широким конкурсом.
Широкий конкурс передбачає, що бюджетне місце надається не конкретному ЗВО, а йде до закладу за вступником з найкращими балами. Тому максимальний обсяг відображає, скільки найбільше таких вступників зможе прийняти виш на певну спеціальність, а кваліфікаційний мінімум показує, скільки вступників з найкращими балами мають обрати навчання за конкретною спеціальністю у виші, щоб на цю спеціальність взагалі відбувся набір «бюджетників».

У межах системи широкого конкурсу виш може як отримати максимальний обсяг місць держзамовлення, передбачений документом, так і не отримати жодного бюджетного місця.

Також в документі зазначено, скільки максимально вступників зможе прийняти виш за квотою 1 – на основі вступних іспитів, та квотою 2 – для вступників за спрощеною процедурою з окупованих територій. Всі цифри подані в розрізах денної та заочної форми навчання.

За інформацією прес-служби МОН

Джерело

Share

Міносвіти оприлюднило максимальні обсяги держзамовлення на прийом до вишів у 2018 році

Відтепер усі вступники можуть переглянути інформацію, скільки місць для прийому за держзамовленням зможе виділити кожен виш, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки, на 2018 рік.

Джерело

Share
Share