КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ І НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ ІМЕНІ ПРОФЕСОРА І.В. КОРУНЦЯ

Архив для 2018

«Освіторія» спільно з EdEra створили онлайн-курс підготовки до ЗНО з біології у форматі захоплюючого блогу

Курс «Автостопом по біології» складається з 42 коротких відео, що поєднують теоретичну частину з живими прикладами і графічними анімаціями. Відео пояснюють біологічні принципи в реальних життєвих ситуаціях — в спортзалі, ботанічному саду чи в шкільній їдальні. До кожної теми за принципом мікронавчання будуть представлені конспекти, інтерактивний глосарій усіх термінів та тестові питання, побудовані на основі ЗНО.

Заняття проводять експерти, бакалаври біології, зараховані на магістратуру на програму Neuroscience в Університеті Геттінгена (Німеччина) Анна Ляшенко та Владислав Дембровський. Анна — практикант в Інституті органічної та біохімії в Празі, голова команди RnD EdEra. Владислав — стипендіат програми Еразмус+; переможець студентського всеукраїнського Біологічного Турніру «Крокус»; спікер міжнародної конференції «Integrative Biology and Medicine» (2017); ведучий та член журі на Всеукраїнському шкільному турнірі юних біологів.

Програму курсу створено на основі статистики складання ЗНО з біології попередніх років та визначення, які помилки найчастіше роблять учні.



Ми проаналізували результати ЗНО з біології за останні три роки і обрали найскладніші теми,  в яких учні роблять найбільше помилок. Саме ці теми і стали основою нашого курсу. Наші лектори розповідають про складне, але роблять це настільки захоплююче і з гумором, що після перегляду відео-лекції хочеться одразу ж подивитися наступну. Це як молодіжний серіал.” – зазначила Анна Сидорук, керівник проектів ГС «Освіторія».

Курс складається з таких п’яти модулів:

  • Ознаки живого
  • Клітина
  • Генетика та розмноження
  • Ботаніка
  • Фізіологія людини

В кінці кожного великого навчального модуля учасники пройдуть узагальнюючий тест у форматі ЗНО.

Курс абсолютно безкоштовний, а навчатися можна 24/7, в будь-який час, і в будь-якому місці.

Перший навчальний модуль виходить 4 квітня, наступні чотири модулі виходитимуть кожні півтора тижні.

Курс доступний на платформах EdEra і iLearn.

За інформацією прес-служби ГС «Освіторія»

Джерело

Share

Творчі розмальовки для дітей до свята Великодня

Завдання, що допоможуть розкрити творчий потенціал дитини та підготуватися до свята Великодня

Джерело

Share

Нік Вуйчич допоможе МОН у роботі над матеріалами для протидії булінгу в школах

Підхід до протидії цькуванню в теперішніх українських школах залишається суто реакційним та неефективним, і ми вдячні Ніку Вуйчичу за допомогу в створенні безпечної школи. На цьому наголосила міністр світи і науки України Лілія Гриневич під час прес-конференції за участі відомого австралійського спікера Ніка Вуйчича.

«Нинішня робота з цькуванням, яка існує в наших школах, не є системою. Тому для нас надзвичайно важливо, щоб ми розпочали розбудовувати в Україні безпечну школу з різних аспектів. І безпечною вона має бути не лише з точки зору фізичної безпеки, а й моральної також. Це необхідно, адже зараз в Україні поширюється інклюзивна освіта. Діти, спроможні нормально навчатися, але ізольовані в інтернатних закладах, мають ходити в школу поруч зі своїми однолітками. Цей крок не лише допоможе дітям з особливими освітніми потребами краще соціалізуватися, а й навчити усіх дітей гармонійно співіснувати», – зазначила Лілія Гриневич.

Нік Вуйчич розповів, що зі свого боку він намагатиметься зробити все можливе, щоб поділитися матеріалами щодо роботи з булінгом у школах, які в нього вже напрацьовані.
міжнародна співпрацязагальна середня освіта Надрукувати
Цього дня австралійський спікер також провів мотиваційні зустрічі щодо протидії булінгу з аудиторіями по п’ятсот осіб вчителів та учнів загальноосвітніх українських шкіл. Він зазначив, що питання, які були зібрані з аудиторії під час його виступів, допоможуть виробити підхід до того, як саме сформувати матеріали та систематизувати їх.

Він також поділився власним досвідом боротьби з цькуванням.

«Булінг – це хвороба. 30 років тому було менше відкритих дверей для цькувань у школі, які могли б вплинути на вас. Еволюція медіа дозволила нам відчути, що булінг та пліткування – це норма. В Австралії 29 років тому я був першою дитиною з особливими потребами в школі, і це було найкраще рішення, яке могли прийняти мої батьки. Не просто закрити мене в кімнаті, а й навчити жити з усіма, дати мені можливість літати. Коли я був у школі, це було важко, бо багато людей витріщалися на мене, цькувати мене. Але я навчився жити своїм життям. І для запобігання цькуванню може допомогти або не допомогти, якщо звернутися до батьків, може допомогти або не допомогти, якщо звернутися до вчителів. Але, з мого досвіду, якщо розповісти наступному поколінню про цінність кожної людини, дати йому це усвідомлення – це завжди ефективно», – розповів Нік Вуйчич.

Інформує прес-служба МОН України

Джерело

Share

Лілія Гриневич: про цькування в українських школах і Вуйчича

Після вражаючих відео з інтернету та гучних сюжетів у ЗМІ мало хто сумнівається у реальності цієї проблеми

Джерело

Share

З 2019 року студенти-медики складатимуть Єдиний державний іспит

pexels-photo-127873

З 2019 року для студентів-медиків усіх медичних вишів України, які здобувають ступінь магістра, впроваджується Єдиний державний кваліфікаційний іспит.

За словами виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, іспит складатиметься з чотирьох компонентів: Інтегрований тестовий іспит «КРОК»; Об’єктивний структурований практичний (клінічний) іспит, який перевіряє практичні навички випускника; Міжнародний іспит з основ медицини; Іспит з англійської мови професійного спрямування.

«Успішне проходження всіх етапів іспиту підтвердить, що студенти медичних ВНЗ отримали комплексну підготовку та готові продовжувати навчатися в інтернатурі», — повідомила Супрун.

Вона наголосила, що запровадження такого іспиту дозволить «вперше за роки незалежності створити комплексний підхід до оцінювання знань майбутніх лікарів».

Нагадаємо, що МОЗ скасувало «Медичну картку студента».

Фото: pexels.com

Реклама




The post З 2019 року студенти-медики складатимуть Єдиний державний іспит appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Сума оплати за гуртожиток не може перевищувати 40% стипендії — МОН

pexels-photo-717132

Сума оплати за проживання у гуртожитках в Україні не повинна перевищувати 40% академічної стипендії студента.

Наказ про встановлення суми оплати розробили спільно Міністерство освіти, Міністерство фінансів та Міністерство охорони здоров’я. Він діє однаково як для гуртожитків державної, так і комунальної форми власності.

У Міносвіти наголосили, що конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках остаточно встановлюється керівником вищого навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом студентів.

Наприклад, у положенні про розмір звичайної академічної стипендії станом на 1 лютого 2017 року в НТУУ «КПІ» її сума становить 1100 гривень на місяць. А у положенні про оплату за проживання в гуртожитках «КПІ» на 2017/2018 роки сума оплати за гуртожиток коридорного типу при проживанні в 4-місній кімнаті становить 569 гривень — що є більшим, ніж 40% від стипендії. У гуртожитках блочного типу цього ж університету сума оплати є ще більшою на майже 100 гривень.

Нагадаємо, що МОН роз’яснило права мешканців гуртожитків.

Фото: pexels.com

Реклама




The post Сума оплати за гуртожиток не може перевищувати 40% стипендії — МОН appeared first on Студвей.

Джерело

Share

EdEra спільно з «Освіторією» створили онлайн-курс підготовки до ЗНО з біології

pexels-photo-935756

EdEra спільно з громадською спілкою «Освіторія» створили онлайн-курс «Автостопом по біології» для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання з цього предмета.

Формат онлайн-курсу передбачає наявність навчальних матеріалів на платформі 24/7. Навчатися можна в будь-який час. Перший навчальний модуль виходить 4 квітня, наступні чотири модулі виходитимуть кожні півтора тижні. Курс доступний на платформах EdEra і iLearn.

Його представлено у форматі блогу з 42 коротких відео. До кожної теми за принципом мікронавчання будуть представлені конспекти, інтерактивний глосарій усіх термінів і тестові запитання, побудовані на основі ЗНО.

Заняття проводять експерти, бакалаври біології, зараховані на магістратуру на програму Neuroscience в Університеті Геттінгена (Німеччина) Анна Ляшенко та Владислав Дембровський.

Програму курсу створено на основі статистики складання ЗНО з біології попередніх років та визначення, які помилки найчастіше роблять учні. Вона складається з таких п’яти модулів: «Ознаки живого», «Клітина», «Генетика та розмноження», «Ботаніка», «Фізіологія людини».

У кінці кожного великого навчального модуля учасники пройдуть підсумковий тест. Сертифікат про завершення курсу надаватимуть безкоштовно.

Нагадаємо, що освітня платформа запустила безкоштовний онлайн-курс підготовки до ЗНО.

Фото: pexels.com

Реклама




The post EdEra спільно з «Освіторією» створили онлайн-курс підготовки до ЗНО з біології appeared first on Студвей.

Джерело

Share

В Україні 63,9% учителів стикалися із цькуванням дітей у класі

pexels-photo-235554

В українських школах 63,9% вчителів стикалися із цькуванням дітей у своєму класі.

Такі показники випливають із дослідження випадків дискримінації в українських школах. Його провела громадська організація «STUDENA», яка спеціалізується на культурно-просвітницьких та правозахисних проектах.

З початку року дослідники опитали 1432 людини, 98% з яких – вчителі, 2% – студенти та мами учнів. Додатково опитали ще 312 вчителів саме щодо цькування дітей.

«Причиною булінгу найчастіше стає зовнішність чи поведінка (понад 77%), соціальний стан (61%), досягнення в навчанні (43%) чи національність (11%)», – говорить голова ГО «Студена», координаторка проекту Анастасія Мельниченко.

За результатами опитування, 51,3% випадків цькування відбуваються у середній школі.

Нагадаємо, що Нацполіція запустила проект із протидії булінгу в школах.

Фото: pexels.com

Реклама




The post В Україні 63,9% учителів стикалися із цькуванням дітей у класі appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Нік Вуйчич долучився до українського проекту «Безпечна школа»

13vuj

29 березня відомий мотиваційний спікер Нік Вуйчич завітав з робочим візитом до України.

Разом із міністеркою освіти й науки Лілією Гриневич Нік провів спільну прес-конференцію, на якій він заявив про те, що долучиться до проекту «Безпечна школа» з протидії булінгу й проявів насилля серед дітей та підлітків.

За статистикою, 25% жертв насильства не розповідають старшим про це, адже дітям соромно говорити про такі ситуації батькам і дорослим, вони мало знають про те, як себе можна захистити. Проект «Безпечна школа» є інформаційною кампанією, спрямованою на роз’яснення дітям, вчителям і батькам способів запобігання булінгу.

Нагадаємо, що МОН розпочне спільну з Ніком Вуйчичем програму протидії насильству в школах.

Фото: emigrados.ru

Реклама




The post Нік Вуйчич долучився до українського проекту «Безпечна школа» appeared first on Студвей.

Джерело

Share

31 березня відбудеться друга сесія пробного ЗНО

У суботу в усіх регіонах України відбудеться пробне тестування з 10 навчальних предметів

Джерело

Share

В Україні оберуть 200 талановитих старшокласників

Академія лідерства запрошує поборотися за грант на навчання випускників віком від 16 до 18 років

Джерело

Share

Механіка, молекулярна фізика, електрика та хімія: у Харківській політехніці створили інтерактивний STEM-майданчик для дітей

Вчені Харківської політехніки розробили інтерактивний STEM-майданчик для дітей, який допомагає вивчати природничі, інженерні та технічні науки. Презентація відбулась в межах Міжнародного освітнього форуму, який 28 березня 2018 року стартував у Харкові.

Розробка працює за 11 тематичними блоками, кожен з яких допомагає у творчій формі вивчати предмет. Серед особливостей STEM-майданчика такі напрями:

– «Динаміка та міцність» (досліджує явище резонансу в роторних машинах, вібрацію, магнітну левітацію тощо);

– «Загадковий світ полімерів» (вивчає властивості полімерів – рідкого пластиліну, полімерних самоцвітів та кераміки);

– «Вулична хімія» (властивості рідин та способи роботи з ними);
інноваційна діяльність та трансфер технологій Надрукувати

– «Трасформатор Тесла» (досліди з передачі електрики на відстані);

– «3D-друк онлайн!» (комплекс нових виробничих процесів, де виріб створюється за іншими технологіями) тощо.

На думку розробників, у такий спосіб діти зможуть засвоїти багато складних дисциплін – механіку, молекулярну фізику, електрику та хімію. Крім того, завдяки креативній подачі матеріалу та можливості перевірити усе на практиці, діти розвиватимуть просторове мислення та інженерні компетенції.

Саме такі освітні підходи можуть у майбутньому подарувати нам нове покоління конструкторів і дизайнерів, науковців і технологів”, – вважають політехніки.

За інформацією прес-служби НТУ “ХПІ”

Джерело

Share

Студентам ЖНАЕУ провели практичне заняття на базі Корбутівського лісництва

У рамках проходження навчальної практики під керівництвом доцента Климчук О.О. та асистента Ковальчук І.С. з дисциплін «Лісознавство» і «Лісові культури» студенти 3 курсу факультету лісового господарства Житомирського національного агроекологічного університету відвідали Корбутівське військове лісництво ДП «Житомирське військове ЛГ».

Помічник лісничого Котенко С.В. та старший майстер Бондарчук Б.Ф. ознайомили майбутніх лісівників з особливостями лісокультурної справи, заготівлі лісонасіннєвої сировини та вирощування садивного матеріалу в лісовому розсаднику.

Окрім того, оперуючи основними лісівничими поняттями, студенти охарактеризували компоненти насаджень, їх взаємозв’язок та зробили прогноз динаміки їх росту.

Прес-служба Житомирського національного агроекологічного університету

Джерело

Share

Гра на випередження: реальність людей з панічними атаками

pa5

Як жити з нападами і чого не слід робити, якщо ви стали свідком

Інколи можна почути, що всі психічні проблеми надумані: мовляв, робити вам нема чого, от і вигадуєте. Насправді невизнання проблеми й нівелювання досвіду боляче б’є по почуттях людей, що страждають від панічних атак, примушує їх почуватися «неправильними» й винними. Шукаючи героїв для публікації, я очікувала певний рівень негативу, але все одно була неприємно вражена реакцією.

Якщо ви погоджуєтеся з коментарями або вважаєте їх смішними, прочитайте цю статтю. Якщо не погоджуєтеся й розумієте серйозність проблеми, теж прочитайте: це в усякому разі не буде зайвим.

Що таке панічні атаки?

Ми люди, тож інколи хвилюємося чи боїмося: сварка з батьками, запізнення на важливу зустріч, складний іспит, проблеми на роботі – цього іноді достатньо для втрати рівноваги. У такому стані відразу відчуваєш прискорене серцебиття, тебе кидає в жар і піт, пальці рук починають тремтіти, стає мало повітря: організм мобілізує свої ресурси для захисту або втечі. Це абсолютно нормально. Ба більше, завдяки цьому ми вижили як вид.

Панічні атаки відчуваються дуже подібно, але з деякими поправками. Дати чітке визначення складно: це комплекс психологічних і фізичних симптомів, які зводяться до безпричинного панічного страху за власне життя. У такому стані серце починає битися частіше, це супроводжується нудотою, задишкою та гіпервентиляцією, ознобом і тремором. У деяких випадках хворі відчувають біль у грудях та оніміння кінцівок, а інколи можуть навіть знепритомніти.

Організм такої людини поводиться так, ніби перед ним є реальна загроза його життю, але її немає. При цьому хворі втрачають почуття реальності й контроль над собою: людина смертельно боїться чогось, але цього «чогось» у реальності не існує.

Панічні атаки трапляються майже в кожного десятого жителя Землі, жінки страждають від них майже удвічі частіше, ніж чоловіки. Атаки можуть виникати спонтанно і без зв’язку з дійсністю, в інших випадках – у схожих ситуаціях чи за конкретної послідовності подій.

Напад починається раптово, тривалість буває різною, і навіть по його закінченні залишається певна тривожність. Причиною панічних атак може бути генетична схильність, пережита депресія, постійний стрес або травматичний досвід.

pa3Марина* страждає від панічних атак уже більш ніж десятиліття. Перший напад стався в 9 років, коли вона побачила, як п’яний чоловік бив її дідуся й маму. Після того був постійний страх, істерики, «клубок у горлі» й задишка.

У підлітковому віці стало тільки гірше: «Коли мені було 16, померла бабуся. Після того я весь час боялася заходити в її кімнату, бо думала, що вона досі там і хоче мене вбити. Атаки часто повторювалися, у мене були нав’язливі думки, я стала агресивною – це тривало більш ніж 9 місяців. У той самий період померла прабабуся, і це тільки погіршило ситуацію. Тоді мама сказала, що відвезе мене до психлікарні, якщо нічого не зміниться, і я сама взялася за реабілітацію: багато читала, щоб відвернути увагу від думок, звернулася до Бога, зайнялася волонтерством. Допомогло написання листа померлій бабусі – потім я його спалила».

Про панічні атаки дівчини знали тільки мама і найближча подруга, вони її й підтримували. За час навчання в університеті трапилася тільки одна панічна атака: довелося розповісти про свій стан викладачці, бо просто фізично не могла навчатися. Одногрупники не знали: Марина вважає, що це негативно вплинуло б на їхні стосунки.

Тепер панічні атаки в Марини припинилися: «Зараз мені складно сказати, які саме думки виникали під час ПА. Тепер це минулося, бо я працюю. Я волонтерка: щодня годую 200 безпритульних собак, вожу їх до ветеринара, на певний час беру їх додому, поки вони не знайдуть нових власників. Тому, як тільки виникає якийсь страх, я думаю про тварин, яких рятую, і це заспокоює».

Що з цим робити

Іноді зрозуміти, що це саме панічна атака, буває складно: людина може думати, що це проблеми з серцем чи гормонами. Тому для початку треба визначити корінь проблеми – у всякому разі краще обговорити це з лікарем.

Втім, лікарі допомагають далеко не завжди: іноді банально рекомендують більше відпочивати, зайнятися спортом, не перевтомлюватися й відриватись від роботи. Часто радять приймати якісь трави чи седативні препарати, але за панічних атак ефекту це не дасть.

Натомість непоганий ефект дає фізична активність, йога, медитація. Під час самої панічної атаки варто докласти зусиль і взяти під контроль своє дихання: повільні вдих-видих заспокоюють нервову систему й знімають напругу.

Панічні атаки рідко трапляються тільки раз: зазвичай вони повторюються, і людина починає боятися саме цих повторів ще до того, як вони відбуваються. Щоразу тривога через можливу атаку тільки закріплює відчуття страху, і коло замикається. При цьому людина може боятися вийти з дому або лишитися наодинці – у такому разі проблема вже серйозніша, ніж звичайна панічна атака. Якщо людина не розуміє, що з нею відбувається, не отримує підтримки й розуміння, починається депресія – і тоді вилікуватися ще складніше.

Сьогодні існують релаксаційний, когнітивно-поведінковий методи лікування, але найдієвішим залишається медикаментозний, хоча повністю позбавити від панічних атак він не може. Якщо в тебе панічні атаки, займатися самолікуванням у жодному разі не можна: препарати повинен призначити лікар. Наприклад, це можуть бути транквілізатори, антидепресанти, вітаміни групи В.

pa1Про свій досвід лікування з психотерапевтом нам розповіла Анна*. Панічні атаки в дівчини почалися понад рік тому: «Я не можу сказати, що глобально їх спричинило, але виникали вони від будь-чого взагалі. Відчуття, ніби потрапила в нічне жахіття, коли хочеш бігти, але не можеш, і від цього стає ще страшніше. Якось я йшла опівдні порожньою вулицею, і мені стало настільки страшно, що я просто зупинилася і лише за 5 хвилин примусила себе сісти на лавку й заспокоїтися. Я добре знала це місце, ніхто мене не лякав, це трапилося вдень – от так просто».

Зазвичай панічні атаки в Анни тривали 5-7 хвилин, третина години йшла на те, щоб остаточно отямитися. Про атаки знав чоловік: спочатку він узагалі не розумів, що робити, але з часом навчився підтримувати й заспокоювати. Саме він наполіг на потребі відвідати лікаря.

«У мене не було упереджень щодо роботи з психотерапевтом, тож за порадою подруги я звернулася до приватної лікарки. Вона поставилася з розумінням, призначила ліки, але все одно знадобилося кілька місяців на те, щоб розібрати причини й вирішити, як з ними боротися. У цей час я практично не ходила до університету: мені там загалом некомфортно, а в такому стані було ще гірше, тому я намагалася зайвий раз узагалі з квартири не виходити. Ніхто з викладачів про мої панічні атаки не знав: я не думаю, що вони поставилися б з розумінням. Я “з’їхала” з багатьох предметів, навіть потрапила на перескладання з одного під час сесії».

Остання панічна атака в Анни трапилася кілька місяців тому, в листопаді. Потім були стани, що передують атаці, але завдяки порадам лікаря вона припинила їх розвиток і досі успішно бореться з проявами. Дівчина не думає, що атаки колись припиняться взагалі, але тепер каже, що вони допомогли відфільтрувати своє середовище та інформацію, яку вона отримує. А ще навчили уважніше ставитися до власного ментального здоров’я.

Як допомогти й не нашкодити

Якщо хтось із ваших знайомих страждає на панічні атаки і ви про це дізналися, головне правило – не вдавати, ніби це якась дурня. Панічні атаки – це не вигадка й не примха, і тим більше не спосіб привернути увагу: ніхто від цього задоволення не дістає і самою тільки фразою «заспокойся» тут не допоможеш.

Варто підтримати людину і спробувати її зрозуміти, запитати, чи можеш ти якось допомогти. Точно не треба радити: «А почитай, ось тут написано, що так не буває», – від цього стане тільки гірше. Важливо переконати піти до лікаря: це може бути страшно через певні стереотипи або розгубленість, особливо якщо людина до цього ніколи не мала справу з психологами.

Щоб краще зрозуміти, що відчуває людина під час панічних атак, можна почитати якусь літературу чи блоги. Можна використовувати мобільні програми: вони підходять і для тих, хто хоче просто впоратися з хвилюванням, і для тих, хто страждає від ПА. У всякому разі головне – це розуміння проблеми й підтримка.

pa2Наша остання героїня Юлія* поділилася історією про неоднозначне ставлення знайомих до своєї проблеми. «Я робила PhD з біології, саме тоді почалися панічні атаки. Спочатку я була постійно занепокоєна, хвилювалася через дрібниці, потім почалися запаморочення, нудота, утруднювалось дихання. За два місяці такого стану я вже ледве приїжджала до науково-дослідного інституту. Майже півроку раз на місяць у мене траплялися панічні атаки: починалася істерика, я не знала, що робити, не розуміла, що зі мною, плакала від безсилля, було складно дихати, і страх не відпускав по кілька годин. Причому боялася я вигаданих речей, думок сторонніх, їхніх суджень. Здавалося, ніби я випала з реальності й лечу вниз, не маючи змоги контролювати це».

До психотерапевта Юля піти не могла: бракувало коштів. Роль лікарів узяли на себе друзі, які її й витягнули. Перші атаки закінчувалися повним виснаженням: дівчина просто засинала, а коли прокидалася, знову боялася. Тоді подруга порадила їй писати про все, що відбувається, і Юля годинами писала про свої відчуття, коли починався напад. Вона також помітила, що їй допомагає зміна обстановки, тому виходила надвір.

Та панічні атаки кардинально змінили її життя: «Я навчалася, мріяла отримати PhD й загалом ішла до цього 13 років. Але раптом усвідомила, що нікому моя робота не потрібна, науковому керівникові не до мене, я не відчувала цінності того, що роблю. Чула на свою адресу багато іронії та суперечливі вказівки: “Роби це, чому це ти нічого не робиш?” – а потім називали мою роботу безглуздою і казали, що я все роблю не так.

Мені було все важче і важче продовжувати навчання і роботу, постало питання, щоб піти з аспірантури. Подруги і чоловік підтримали мене, а от батьки не зрозуміли, їм було страшно за моє майбутнє. Науковий керівник спробував маніпулювати: лякав втратою стипендії. З колегами я близькою не була, через мою відстороненість вони вважали мене невмотивованою, нездібною, безвідповідальною. Я намагалася переконати їх у протилежному два з половиною роки. Позаочі пліткували, що я не зможу захиститися. Це вплинуло й на мого наукового керівника, який безпосередньо мною не цікавився ніколи, – я не витримала і пішла. Я так і не сказала їм про свої проблеми, вони сприйняли моє звільнення як слабкість.

Можливо, колись я піду працювати за спеціальністю, а зараз просто живу: займаюся рутинними справами, шукаю хобі, відпочиваю. У мене змінилося бачення багатьох речей: я переглянула значення слів “успішність” і “реалізація”, хочу займатися тим, що дає задоволення, і нікому нічого не доводити».

*Імена героїнь змінено на їхнє прохання.

Ілюстрації: Анастасія Бабаш.

The post Гра на випередження: реальність людей з панічними атаками appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Війна пам’ятей

poland1

Українсько-польська ситуація очима політиків, ЗМІ та молоді: «правильна» історія, героїзація і Польща зсередини

Спільна історія двох народів рідко буває простою. Події минулого століття впливають на сьогодення більше, ніж можна подумати. Між Україною та Польщею не перший рік тривають суперечки навколо трактування історії періоду Другої світової війни. Скандальні закони й гучні заяви з обох боків стабільно тримаються в топі новинних стрічок. Ми дослідили ситуацію з погляду політиків, ЗМІ та українських студентів, які навчаються в Польщі. Свідчення дещо різняться.

Яблуко розбрату під назвою «державна історична пам’ять»

9 квітня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті». Він містить перелік органів влади, організацій та формувань, які визнано борцями за незалежність нашої держави: органи влади УНР, ЗУНР, Гетьманату, Карпатської України, Українські січові стрільці, повстанські й партизанські загони Наддніпрянщини, УПА, ОУН, Українська Гельсінська спілка та інші.

Борці за незалежність, безумовно, заслуговують на вшанування з боку українського народу. Але прийнятий закон має низку недоліків. Найбільше запитань викликає перелік організацій, які боролися за незалежність України. Їх безліч, до закону ввійшла лише частина. А ті, що увійшли, використовували різні методи боротьби: хтось легальні, хтось силові. Історики вважають, що ставити їх в один ряд некоректно. Це викривлює історичну перспективу й виглядає, як спроба «урівняти» ліберальних і радикальних учасників визвольних змагань.

Суперечливість – ще одна проблема документа. Він заохочує дослідження історії боротьби за незалежність України і водночас встановлює відповідальність за зневажливе ставлення до борців, перелічених раніше. Питання: що робити, якщо в ході досліджень історики виявлять факти, які змусять подивитися на героїв під іншим кутом? Підтримувати чи карати? Що робити, якщо одні персоналії та формування по-різному сприймаються представниками різних національностей, які проживають в Україні?

З-поміж іншого, закон обмежує академічний дискурс і свободу слова. Публічне заперечення правомірності боротьби вказаних формувань, згідно із законом, протиправне.
Документ розкритикували як експерти, так і широка громадськість. Ми поцікавились, що думає про це українська молодь, яка живе в Польщі. Ось що відповіла студентка Краківського педагогічного університету Софія Скробінська:

«Вважаю, що над історичними фактами повинні працювати історики, а не політики. А прийняття таких політичних законів дуже шкодить відносинам між країнами-сусідами. І це безпосередньо впливає на ставлення поляків до українців і навпаки».

photo1

Чому це так зачепило Польщу?

Серед борців за незалежність у законі – ОУН та УПА. Крім боротьби за незалежність України, вони відомі збройним конфліктом з поляками на Волині в 1943-1945 роках. Як наслідок, загинуло приблизно 100 тисяч поляків, головним чином цивільне населення. Українські історики вважають це Волинською трагедією, у якій обидві сторони зазнали втрат, а польські – Волинською різаниною, геноцидом, що його вчинили українські націоналісти. Саме тому героїзацію в Україні ОУН та УПА Польща сприйняла вкрай негативно.

Польські політики доволі різко відреагували на закон про борців за незалежність України. Принаймні, так ситуацію подають ЗМІ. Та схоже, вони перебільшують: «Чесно, не знаю про негативну реакцію на закон про ОУН і УПА. Думаю, реакція була не настільки різкою, як це передають тут, в Україні», – коментує Андрій Сідлецький, студент Варшавського університету.

У червні 2016 року відомі українські політики, громадські й церковні діячі написали відкрите звернення до польських колег. Автори «просять вибачення та вибачають» польських побратимів за злочини під час кривавих подій на Волині.

Польські парламентарі підхопили естафету й написали листа-відповідь. У ньому вони визнають заслуги борців за незалежність України. Але політику України не підтримують: бажання «дружити» з Польщею та героїзація тих, хто винищував польське цивільне населення, не можуть іти поруч.

П – «полеміка» чи «політика»?

Почалася затяжна дискусія. За словами голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, вшанування УПА не має антипольського підтексту: шанують їхні заслуги в боротьбі з комуністичним режимом. Він також зауважив, що в Польщі героями вважають вояк Армії крайової (АК), частина з яких брала участь в етнічних чистках українців. А ті, хто знищував та виселяв українців уже після Другої світової, користуються в сучасній Польщі пільгами ветеранів війни.

Та це не подіяло на польський парламент. 22 липня 2016 року Сейм ухвалив так звану «волинську» постанову. Цей документ вшановує пам’ять поляків, убитих «з особливою жорстокістю українськими націоналістами», і визнає події на Волині геноцидом польського народу.

За словами польського депутата Міхала Дворчика, постанова не була спрямована проти українського народу: «Ця резолюція визначає вбивць: українських націоналістів і їхню вбивчу ідеологію. Це не український народ допустив злочини, але десятки тисяч вояків ОУН і УПА».

Серед іншого, цим документом польський парламент висловлює «найвище визнання і вдячність» солдатам Армії крайової та деяким іншим формуванням. Як бачимо, не обійшлося без героїзації й з боку Польщі.

poland4

Відновлення історичної справедливості чи загроза партнерству?

Останній гучний хід Польщі – ухвалення змін до Закону «Про Інститут національної пам’яті» 26 січня цього року. Були внесені три заборони: звинувачувати Польщу в причетності до Голокосту; називати концтабори, розташовані під час Другої світової війни на території Польщі, «польськими таборами смерті»; заперечувати злочини українських націоналістів проти поляків. Останнє викликало обурення з боку українських діячів.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін у своїй статті назвав польський закон прикладом одностороннього чорно-білого погляду на історію і запропонував польським колегам «почати з себе»: «Якщо ж деякі польські політики й далі наполягатимуть на забороні в Україні Степана Бандери й УПА, то за принципом “почни з себе” вони б передусім мали заборонити Юзефа Пілсудського з його жорстокою “пацифікацією” українців Галичини, а також Армію крайову, чиї загони здійснювали криваві каральні акції проти українських сіл».

Водночас міністр засудив «усі такі злочини: і ті, що спрямовані проти українців, і ті, що проти поляків».

Шанувати чи не шанувати – ось у чому питання

Чи дійсно закони про стандарти історичної пам’яті були так потрібні? Розуміння того, кого шанувати, а кого ні, має жити не в нормативно-правових актах, а в свідомості народу. Не можна зобов’язати вважати когось героєм, це питання виходить за межі правового поля.

Як не можна заперечувати досягнення українських і польських формувань у боротьбі за незалежність, так не можна заперечувати й їхні злочини. Влучно висловилася з цього приводу українська студентка Софія Маргарян, яка навчається в Університеті імені Адама Міцкевича у Познані:

«Я вважаю, що ми не повинні ритись в історії! Бо помилки були як з нашого, так і з їхнього (поляків – прим.) боку. Ми маємо пробачити одне одному й не розпалювати міжнаціональну ворожнечу!»

Прийняті закони мали на меті деполітизацію історії, а вийшло з точністю до навпаки: історичне минуле стало полем політичних дебатів. Вищеописане мало нагадує академічну дискусію і дедалі більше скидається на політичний пінг-понг «переклади вину на сусіда». Гучні заяви і взаємні звинувачення не допоможуть встановити істину, не змінять хід історії і, що найголовніше, не воскресять тисячі жертв з обох боків.

letter

Наших б’ють!

У ЗМІ регулярно з’являються повідомлення про напади на національному ґрунті в Польщі. У місті Кутно кілька поляків напали на будинок, де живуть українські заробітчани, і жорстоко їх побили. Також у місті з’явилися антиукраїнські написи на зразок «Польща – для поляків!» з лайливими висловлюваннями. У Кракові троє поляків напали на 17-річного українця й відлупцювали палицями із вбитими до них цвяхами. У Варшаві невідомий учинив напад на двох українців. Нападник вживав нецензурну лексику й вимагав від українців їхати з Польщі.

Як повідомляють ЗМІ, в усіх описаних випадках причина нападу одна – національність жертв. Втім, українські студенти, які навчаються в Польщі, іншої думки:

«Проживши в Польщі півтора року, з яких рік – у Варшаві, можу з упевненістю сказати, що таких випадків дуже мало і вони сильно натягнуті з боку ЗМІ», – розповідає Андрій Сідлецький. – «Не хочу применшувати проблему нерівності українців і поляків у побуті, але щоб нападки на наших співвітчизників – ні. Поляки хочуть максимально нам допомогти як сусідам, тим більше коли поруч з Україною такий агресор, як Росія».

Ще один фактор, від якого залежить ставлення до українців, – вік. Зі слів студентки Краківського педагогічного університету Софії Скробінської, антипатію проявляє старше покоління:

«Особисто я не відчуваю на собі поганого ставлення, бо в молоді трошки інакше. А от мої батьки, які тут живуть, не можуть такого сказати. Переважно негатив іде від старших людей. Насамперед, це просто зверхнє ставлення – як до людей “другого сорту”. Іноді вказують на те, що ти українець, тому маєш жити й працювати в Україні. Не всі, звичайно, але мої батьки зустрічали таких людей».

Хай там що, а освіта в Польщі залишається аполітичною. Ані студенти, ані викладачі не підіймають тему відносин України й Польщі. Впливу політичних перипетій на ставлення до себе українські студенти не помічають:

«В університеті як викладачі, так і студенти дуже добре ставляться до мене та моїх друзів з України», – додає Софія.

The post Війна пам’ятей appeared first on Студвей.

Джерело

Share

МОН ініціюватиме збільшення грошової нагороди лауреатам премії Президента України для молодих учених

Міністерство освіти і науки України ініціюватиме збільшення грошової винагороди, яку отримують молоді вчені-лауреати премії Президента України. Про це розповіла Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час вручення відповідної відзнаки молодим ученим, що вибороли її у 2017 році, сьогодні, 28 березня 2018 року, в приміщенні НАН України.

«Ми усвідомлюємо, що грошова премія, передбачена лауреатам, залишається досить символічною. Ми вже готуємо листи на Кабмін, аби цю премію можна було збільшити з наступного бюджетного року. Але цей статус – лауреата премії Президента – залишається досить почесним, і я переконана, що він допомагатиме вам далі в житті», – зазначила Лілія Гриневич.

Зараз розмір премії становить 40тис гривень. До складу авторських колективів премійованих робіт входять 89 науковців, серед них 11 докторів та 68 кандидатів наук. Загалом же конкурс доволі складний та передбачає серйозну конкуренцію серед науковців.

«І я думаю, що в цьому важлива перевага премій Президента – вони представляють кращих з кращих молодих науковців у дуже широкому спектрі наукових тем. Подумайте, з 81 роботи, що надійшла до Комітету Держпремій, тільки 61 робота взагалі була допущена до конкурсу. Тобто близько 25% робіт відсіялися ще на початку. В результаті серед переможців було визначено лише 40 робіт. Гадаю, що навіть сам факт, що ваші дослідження витримали такий серйозний конкурс, говорить сам за себе», – пояснила  Міністр.

Вона додала, що традиційно найбільше премій виборюють представники закладів НАН та МОН України. Так, з 40 робіт-переможців – 15 представлені установами НАН та 12 – МОН. З огляду на це, Міністр звернула увагу, що важливо максимально забезпечити розвиток наукових досліджень та заохотити кращих.

«І хочу повідомити представникам університетів, що МОН хоче підтримати вас і запровадити базове фінансування для тих вишів, що найкраще пройдуть атестацію за науковими напрямами роботи. Відразу хочу наголосити: базове фінансування для наукових лідерів зможемо запровадити лише домігшись відкриття нової бюджетної програми, на кшталт тієї, що цього року була відкрита у Національній академії наук – «Підтримка розвитку пріоритетних напрямків досліджень» (500 млн грн для наукових установ, які будуть атестовані за високим рівнем – Ред.). Для нас це один із пріоритетних напрямів роботи на цей рік», – підкреслила Лілія Гриневич.

За інформацією прес-служби МОН

Джерело

Share
Share