КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ І НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ ІМЕНІ ПРОФЕСОРА І.В. КОРУНЦЯ

Архив для Январь 2018

5 сучасних німецьких книг, які варто прочитати цієї зими

notebook2

З Німеччини до українських книжкових полиць.

Не знаєш, що почитати цієї зими? З нагоди Українсько-німецького року мов 2017/2018 ми підготували добірку книг сучасних німецьких авторів – від дослідницької прози Вольфґанґа Шивельбуша до чутливої поезії Яна Вагнера. Тут кожен знайде щось цікаве і навіть зможе виграти книгу.

«Усі інші. Історії про кохання, насильство і пам’ять»

inshi«Усі інші. Історії про кохання, насильство і пам’ять» — це збірка сучасної німецької прози, що містить твори п’ятнадцяти письменників різних поколінь і літературних стилів. Книга дає широке уявлення про сучасну німецьку прозу, серед її авторів — Ульрике Альмут Зандиґ, Феліцитас Гопе, Елеонора Гумель, Жужана Ґазе, Джені Ерпенбек, Роберто Капітоні, Анґеліка Клюсендорф, Свенья Ляйбер. Збірка створена в рамках Європейського літературно-перекладацького проекту «TransStar Europa» за підтримки Євросоюзу, переклад українською здійснила група молодих авторів під керівництвом Юрка Прохаська.

«Аліса». Юдіт Германн

aliceКнига Юдіт Германн «Аліса» складається з п’яти оповідань про смерть п’ятьох чоловіків та реакцію на них головної героїні Аліси. Попри таку тему, книга спонукає до світлих роздумів. Письменниця говорить про те, що після чиєїсь смерті ми все одно залишаємось жити і маємо вірити у своє покликання. Оповідання допомагають розібратися у собі, оцінити усе важливе навколо та рухатися далі.

Літературні критики зазначають, що у своїх історіях письменниця точно передає світосприйняття людей, які мешкають у Берліні.

«Блюз кентаврів». Ян Вагнер

bluzЯн Вагнер – представник молодої генерації німецьких поетів, його часто називають феноменом німецькомовної літературної сцени. У 2017 році Вагнер отримав престижну літературну відзнаку Німеччини – премію ім. Георга Бюхнера.

«Блюз кентаврів» – перше в Україні видання вибраних віршів поета в оригіналі та у перекладах Юрія Андруховича, Марка Бєлорусця та Петра Рихла з ілюстраціями Ярка Філевича. Збірку видано за підтримки Goethe-Institut в Україні.

«Мабуть Естер». Катя Петровська

esterКатя Петровська — німецька письменниця українського походження, яка живе і працює у Берліні. Дебютна книга Каті Петровської «Мабуть Естер» стала подією в світовій сучасній літературі – текст перекладено 20-ма мовами, в тому числі і українською.

«Мабуть Естер» має ознаки сімейного роману, у якому через представників великої родини, що живуть у різних частинах Європи, описані історичні події різних епох та жахливі події Другої світової війни. В рамках Року мов бери участь у розіграші та вигравай книгу «Мабуть Естер»!

«Смаки раю: соціальна історія прянощів, збудників та дурманів». Вольфґанґ Шивельбуш

smakiВідомий німецький дослідник науки та культури Вольфґанґ Шивельбуш пише у своїй книзі про історію появи у Європі різноманітних спецій та прянощів. Автор переносить читача у мандрівку хмільними середньовічними трапезними залами, першими кав’ярнями часів реформації, будуарами іспанської аристократії, англійськими джин-барами, опіумними притонами та багатьма іншими цікавими місцями.

*Матеріал підготовлено в рамках спецпроекту Goethe-Institut в Україні і української мережі книгарень «Буква» з нагоди Українсько-німецького року мов 2017/2018. Метою спецпроекту є популяризація німецької мови та літератури в Україні.

The post 5 сучасних німецьких книг, які варто прочитати цієї зими appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Майже половина безробітних в Україні з вищою освітою

Більшість українців після школи йдуть у вузи. Чиновники вражені таким прагненням народу до знання і небажанням працювати в шахтах і на заводах.

Близько половини безробітних українців мають вищу освіту, повідомив в.о. голови Державної служби зайнятості Валерій Ярошенко.

“На обліку в службі сьогодні близько 45% українців мають вищу освіту, у великих містах, таких як Київ, Харків, Запоріжжя, цей показник вище 80%. У Харкові 87% безробітних на обліку – з вищою освітою. Це говорить про те, що у нас більшість вакансій для профпрацівників, а у тих, хто шукає роботу, – вища освіта, і цей дисбаланс не дає можливості для швидкого працевлаштування”, – розповів він.

Ярошенко пояснив це тим, що на сьогоднішній день в Україні близько 80% випускників середніх шкіл йдуть вчитися у вишів і лише 20% отримують профосвіту.

“У Європі ситуація кардинально протилежна – 70% отримують кваліфікацію працівника з інструментом” і 30% – вищу освіту”, – зазначив він.

У жовтні 2016 року прем’єр-міністр України Володимир Гройсман назвав пріоритети для підготовки в професійно-технічних училищах. “Професійно-технічна освіта, як ми вирішили, – один з пріоритетів, це три спеціальності, які ми модернізуємо”, – сказав він на засіданні Кабінету міністрів. Прем’єр уточнив, що йдеться про спеціальності: тракторист-машиніст сільгосптехніки, монтажник санітарно-технічних систем та швачка.

Джерело: zn.ua

Джерело

Share

Сучасні підлітки здаються мені мудрими, розсудливими та вільними: Програмний директор 1+1 коментує успіх серіалу Школа

Андрій Коваль розповів, чому новий український серіал так швидко став популярним.

Починаючи з перших серій, серіал Школа на даний момент не тільки став найбільш рейтинговим продуктом українського телебачення осінньо-зимового сезону, а й викликав шквал обговорень в соціальних мережах. Серіал дивляться і дорослі, і діти. На нього посилаються, виникають стихійні віртуальні спільноти шанувальників, а кожна нова серія моментально збирає десятки тисяч переглядів на сторінці каналу в YouTube. Прокоментувати жвавий старт серіалу ми запропонували Андрію Ковалю – програмному директору 1+1.

– Минув тиждень після прем’єри Школи, а ажіотаж в соцмережах не вщухає. Чи очікували ви такого «шуму»? Прокоментуйте показники серіалу в ефірі.

– Перед запуском серіалу в виробництво, ми провели тестування в декількох різних групах глядачів. Реакція була дуже активною, продукт сприймали вельми позитивно, він явно не залишав байдужим. Після запуску промо ми побачили дуже активний відгук у різних соцмережах, особливо у молодої публіки. Ці два факти вказували, що у серіалу буде широка аудиторія, і він, швидше за все, буде мати хороші показники перегляду. Але навіть найсміливіші наші прогнози виявилися, фактично, скромними – частка серіалу по Україні за аудиторією 18-54 років склала 16,3%, і 13% – для аналогічної аудиторії в містах з населенням понад 50 тис чол. Особливо приємно – другий день показу приніс не менш, а ще більш приємні показники.

– Судячи з реакції користувачів соцмереж, захоплень з приводу актуального українського продукту стільки ж, скільки і негативу. Пишуть, що серіал драматизує дійсність, і насправді у підлітків все не так погано. Хоча і соціальна статистика, і ті ж стрічки новин свідчать про протилежне – в серіалі все ще занадто «обережно» показано. Як вважаєте, українські батьки в полоні ілюзій? Їм зручно вірити в те, що їхні діти – інші?

– Мені здається, що серіал вийшов збалансованим – в ньому багато жорстких, перебільшених моментів, а деякі реалії школи були навпаки пом’якшені. Щоб зрозуміти це, досить ознайомитися з коментарями школярів. На їх думку, успіх цього продукту обумовлений його «життєвістю» і «правдивістю». Моя особиста думка щодо оцінки батьками своїх дітей полягає в тому, що дитячий колектив – досить закрита група. Аби зрозуміти, що там відбувається, треба спостерігати за ними і мати для цього час. Не всі дорослі мають здатність вникнути в подробиці тих відносин, в які їх дитина вступає в різних дитячих колективах. У Школі, насправді, нічого незвичайного або нового не показали – всі ці ситуації і відносини часто були в центрі різних творів в різні часи. Найяскравіші і відомі – роман Голдінга «Володар мух», фільм Бикова «Опудало».

На відміну від інших продуктів, у нас не було і немає цілі за допомогою серіалу Школа шокувати або вселити паніку – для цього дійсно вистачає стрічок новин. Школа – оптимістичний серіал, де на допомогу підліткам завжди приходять дорослі, де в скрутну хвилину завжди виявляється поруч хтось «свій», і розповідь будується таким чином, що якою б жахливою не була ситуація, в кінцевому результаті все буде добре. Те, що нам вдалося знайти сучасну форму оповіді, близьку до сучасної мови соцмереж, і при цьому не скотитися в «чорнуху», каже, про те, що автори – справжні професіонали. Вони з’єднали свої вміння телевізійників і глибокі знання самого предмета шкільних відносин.

– Багато коментарі в соціальних мережах показують страх батьків, що їх діти, подивившись Школу, будуть копіювати все те погане, що відтворюють герої серіалу. Що ви б відповіли цим батькам?

– Це абсолютно закономірне хвилювання. Але я думаю, що цей страх посилюється в міру зменшення довіри батьків до своїх власних дітей. Якщо в дитині закладені відповідні цінності, а батьки вникли в особливості і правила того середовища, куди вони відправили своїх дітей, то серіал не здатний змінити поведінкові моделі. Іншими словами, трансляція серіалу для дітей та батьків, які перебувають в здорових відносинах, – це один з приводів поговорити з дитиною, дізнатися, чим вона живе, про що мріє, та що її пригнічує. І знову ж подібні претензії виникають до серіалу, що виходить на великому загальнонаціональному каналі, який дивляться самі батьки. Але не всі ж з них знають, що дивиться їхня дитина по ТБ вдень, на відеосервісах в інтернеті. За моїми спостереженнями там контент набагато жорсткіший, він здійснює негативний вплив на психіку дитини. Адже в інтернеті цей зміст не проходить стільки фільтрів самоцензури, як продукт для прайм-тайму на ТБ. Отже, часто батьки не турбуються про ці речі, якщо самі їх не бачать.

– У серіалі порушується тема одвічного конфлікту батьків і дітей. Що ви, як батько двох дівчаток, можете порекомендувати батькам, які прагнуть стати другом і одночасно авторитетом для своїх дітей?

– Конфлікт, як ви сказали, вічний, і він природний, оскільки діти йдуть від батьківської опіки, занурюючись в різні соціальні групи, навчаючись новим правилам і переймаючи певні ціннісні системи, часто вже не характерні для сім’ї, в якій вони росли. Рекомендувати що-небудь не зможу, до того ж є маса книг і відкритих джерел, де про це говорять професіонали своєї справи, дитячі та сімейні психологи і просто мудрі люди. Я намагаюся більше часу спілкуватися з дітьми, намагаюся, щоб час, проведений зі мною, був цінним для них, і щоб у них не згасав інтерес до спільного проведення часу. Хоча в умовах сучасних реалій зробити це досить складно – конкуренція за увагу дитини навіть всередині будинку росте (ТБ, ігри, інтернет та інше), і у батьків є багато спокус, аби витратити час на себе.

– Ми живемо в час свідомих батьків, які віддають дітей у розвиваючі гуртки, возять з футболу на джиу-джитсу і з дитинства читають книги з дитячої психології. Буквально, років 30-40 назад у батьків не було можливості приділяти дітям стільки часу, нас всіх ростили «недбало». Чому ж сьогодні навколо стільки дитячої жорстокості, як вам здається?

– Думаю, сьогодні діти не жорстокіші, ніж завжди. Але у наш час, зайвого доступу до різноманітних джерел інформації не було. Зараз у підлітків є багато багато можливостей показати себе, і в їх закритий світ стали проникати дорослі. Ще 15-20 років тому це було зробити складно – не було доступних телефонів з камерами, інтернет не використовувався як доступ в соцмережі, де дуже добре проявляється підліткова субкультура. Мені навпаки подобається це покоління. Мені сьогоднішні підлітки здаються більш мудрими, розсудливими, вільними, ніж, скажімо, моє покоління 70х-80х. Все ж наше суспільство з роками визріло, подорослішало, і це найбільш яскраво проявляється в дітей і підлітків.

– Чи може серіал Школа поміняти щось в суспільстві? Чи стануть батьки уважнішими, а діти – більш розсудливими? У серіалу є місія?

– Місія цього серіалу, як у будь-якого іншого продукту мас-медіа – викликати суспільний резонанс, привернути увагу до актуальних проблем. Ми, телевізійники, не можемо міняти людей, так не буває. Ми можемо привернути увагу, змусити замислитися, стимулювати почати цікавитися. У серіалі є ще один шар, він менш помітний, але це історія також про двох дорослих, людей нової формації, які випадково, кожен зі своїх причин, потрапили в іншу систему. Вони сучасні і вільні та потрапляють в досить консервативну, традиційну спільноту. Вони все роблять інакше, спочатку система їх ніби відштовхує, але потім вони поступово починають все змінювати – і саму систему, і колег, і школярів. Не тільки наша країна, а й весь світ стоїть на порозі масштабних перетворень в освіті, оскільки вже багатьом стало очевидно, що для виховання успішних, щасливих і корисних суспільству людей, потрібно коригувати підходи. Існуючі системи вже занадто багато чого не враховують – ми навіть до кінця не розуміємо, які знання можуть бути дійсно потрібними через 20-25 років. Над цим варто замислитися, особливо нам, людям яким дісталася в спадок система освіти тоталітарного суспільства, де учні, крім шкільної програми, ставали спочатку в жовтенятами, потім піонерами, а потім комсомолами. На даний час багато радянського справді відмерло, але як нинішня система справляється з підготовкою людей вільної країни – велике запитання.

– У серіалі мало показані сім’ї, з яких прийшли в Школу ось такі, різні, але по-своєму проблемні діти. На людину більше впливає навколишнє середовище чи все-таки родина, в якій вона народилася – як вам здається?

– Для людини навколишнім середовищем є все, навіть її сім’я. Я вірю, що людина – соціально обумовлена. Все залежить від того, з ким найчастіше та на якому етапі людина комунікує. Якщо вона більше спілкується із членами своєї сім’ї – її визначають норми, цінності і правила сім’ї, якщо її світ формує суспільство – вона адаптується під його умови, якщо – церква, то її світогляд визначають церковні правила і т.д. Природно, що для більшості дітей сім’я продовжує має вирішальний вплив на формування людських якостей. Саме батьки здатні закласти все, що вважають хорошим і корисним для дитини, захистити від негативних впливів. Якщо не приділити дитині достатньо часу в сім’ї, хороші якості не закладуться, або вони, скажімо так, будуть сумнівні. Дитина виходить у світ як чистий аркуш, і їй легше піддатися впливу більш мудрішій та харизматичнішій особистості.

У серіалі Школа ми це теж показуємо: як слабші йдуть за лідером, як в одному класі зустрічаються діти з різних сімей і навіть різних національностей, як ті ж шаблони відносин «сильний / слабкий» дублюються і в учительських, і як важливо бути сильною особистістю, щоб не «прогинатися» під тих, хто намагається зробити тебе поганим.

– Що чекає на героїв серіалу в наступних серіях? Оскільки серіал «оптимістичний», отже, все буде добре?

– Розповідати сюжетні лінії не хотілося б, але можу тільки сказати, що в серіалі, як і в житті, і дорослий, і дитина повинні засвоїти якийсь свій урок, вирішити якусь свою дилему, зробити важливі для себе висновки самостійно або зі сторонньою допомогою. Я вірю в героїв серіалу – у них має все вийти.
Перша серія 

Джерело

Share

Л. Гриневич: The Education World Forum – доба друга

Питання щодо охоплення дошкільною освітою є в багатьох країнах, а не лише у нас

Джерело

Share

2 роки американець житиме, як український вчитель

26-річний волонтер Корпусу миру із США викладає англійську мову в Клавдіївській школі під Києвом, повідомляє Голос Америки.

Філолог із штату Вермонт наступних 2 роки викладатиме в українській школі та отримуватиме таку ж зарплату, як і вчителі в Україні.

Грейсон Вебстер з професорської родини: батьки викладачі англійської мови та літератури. Його власний фах – англійська, як іноземна. Менше місяця він працює в Клавдієво, а в Україну приїхав цієї осені. 10 тижнів учив українську і зараз може читати поезію.

“Американські волонтери не відчувають сильних відмінностей між українською та американською культурами. Це пов’язано з тим, що американська культура походить від європейської, а Україна – це Європа”, – говорить волонтер Грейсон Вебстер.

Господиня дому, де живе Ґрейсон побачила оголошення про те, що потрібна кімната для волонтера із Корпуса миру, у Фейсбуці. Каже, що це цікавий досвід та хороша нагода підтягнути англійську.

 

Джерело

Share

Д. Калінін: «моторошне враження» від НУШ

Враження від Держстандарту НУШ таке, що його писали люди, які ніколи не бачили дітей

Джерело

Share

Перш ніж обирати предмети на ЗНО, обов’язково перевірте, які дисципліни потрібні для вступу на обрану спеціальність – директор УЦОЯО Вадим Карандій

Перш ніж обирати предмети на ЗНО, обов’язково перевірте, які дисципліни потрібні для вступу на обрану спеціальність – директор УЦОЯО Вадим Карандій

Перед тим, як обирати предмети на ЗНО, кожен вступник має перевірити перелік конкурсних предметів, визначених на обрану ним спеціальність у правилах прийому вишів. На цьому наголосив директор Українського центру оцінювання якості освіти Вадим Карандій.

Він нагадав, що 2018 року МОН встановило типовий перелік предметів на ті конкурсні пропозиції, де є бюджетні місця. Два предмети є фіксованими, а третій вступник може обирати з двох альтернативних варіантів. Точний перелік предметів на конкретну спеціальність можна переглянути в правилах прийому, які кожен виш мав оприлюднити на своєму сайті до 31 грудня.

«За допомогою цих переліків кожен абітурієнт зможе визначити, яка комбінація предметів є найбільш прийнятною для нього залежно від обраної спеціальності. Наполегливо рекомендую всім перед реєстрацією на ЗНО ще раз подивитися, які переліки предметів зазначено у правилах прийому до обраних вами ВНЗ. Це вбереже вас від майбутніх непорозумінь вже після складання ЗНО і початку вступної кампанії», – зазначив Вадим Карандій.

Він повідомив, що цього року кожен учасник ЗНО має право обрати для складання максимум 4 предмети з 11 доступних. Випускники 2018-го обов’язково повинні обрати 3 предмети – це мінімальна кількість дисциплін, з яких вони мають проходити державну підсумкову атестацію. Четвертий предмет вони можуть обрати за власним бажанням.

Обов’язковою для всіх є українська мова та література. Другий предмет випускник може обрати з-поміж математики та історії України, а третій (четвертий) – з усіх предметів, крім уже обраних.

Водночас учні професійно-технічних навчальних закладів та ВНЗ, які складатимуть ДПА цього року, здаватимуть ЗНО поки що лише з одного предмета – української мови та літератури. У майбутньому цей перелік планують розширити.

Переглянути докладнішу інформацію про ЗНО-2018 можна на сайті Українського центру оцінювання якості освіти.  http://testportal.gov.ua/ Також МОН та УЦОЯО підготували відповіді на найбільш поширені питання щодо ЗНО – вони розміщені за цим посиланням https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/zno-2018/poshireni-zapitannya-vidpovidi-shodo-zno

Нагадуємо, що 2018 року реєстрація на ЗНО триватиме з 6 лютого до 19 березня. Основна сесія ЗНО відбудеться з 22 травня до 13 червня. https://mon.gov.ua/ua/news/usi-novivni-novini-2017-09-21-zno-2018-reestracziya-trivatime-z-6-lyutogo-do-19-bereznya-a-testuvannya-vidbudutsya-z-22

Вступників до вишів очікують такі новації як фіксований перелік конкурсних предметів, ЗНО на магістратуру з «Права» та «Міжнародного права», 7 заяв на бюджет та 150 балів на лікарські спеціальності https://mon.gov.ua/ua/news/usi-novivni-novini-2017-12-04-vstupnikiv-ochikuyut-fiksovani-konkursni-predmeti-tvorchi-zaliki-zamist-konkursiv-ta

Джерело

Share

Заборонений плід. Ґенеза таємничого й лячного світу

Художня література зазвичай поділяється на жанри. Завдяки цьому читач легко може встановити, на що слід звертати увагу, щоб написане відповідало його смакам. І навіть якщо запропонована автором історія не належить до чистого жанру, наприклад, детективу, їх завжди можна поєднати. Отож на виході часто маємо детективні трилери, містичні жіночі мелодрами, міське фентезі тощо.

Але трапляються книжки, які складно, а буває таке, що й неможливо схарактеризувати за жанром. Вони забивають читачеві подих, концентрують на собі всю його увагу і не відпускають до останньої сторінки. Перегорнувши її, читач може ще довго відчувати дивний, незвичний, однак доволі цікавий післясмак, який залишила по собі робота автора. Таких книжок відносно небагато, проте в цьому їхній плюс. І «Король у Жовтому» Роберта Чемберса належить саме до цієї категорії.

Збірка оповідань пана Чемберса складається з кількох окремих, незалежних одна від одної історій. Проте деякі з них об’єднані путами загадкової, я б навіть сказав демонічної п’єси «Король у Жовтому». Після її прочитання свідомість людини потьмарюється і перестає нормально функціонувати. З цієї причини книжку забороняють і вилучають з продажу, але відомо, що заборонений плід значно солодший. Тож «Король у Жовтому» далі мандрує світом, кутаючи в свою мантією більше й більше читачів.

Тут треба зауважити: задум письменника стосовно збірки цілком відповідає вигаданому сюжету. Як і таємнича п’єса, через яку люди втрачають здоровий глузд, добірка Роберта Чемберса неофіційно ділиться на дві частини. Перша половина складається з похмурих оповідань, а друга, на мою скромну думку, містить не менш цікаві, а в чомусь навіть жорстокіші оповідання, які, втім, зовсім не стосуються містики. Це такі собі напівбіографічні нариси з життя самого Чемберса, а саме з його паризького періоду, коли він був студентом академії мистецтв. Такий геть незрозумілий прихильникам жахів розподіл досі викликає певну зневагу до другої частини Чемберсової збірки, яка по-своєму є її темним боком. В цьому й полягає своєрідний гумор автора: читачі його збірки, так само як і деякі персонажі оповідань, не витримують письменникового натиску і вважають другу чистину написаного жахливою і відповідно забороненою для читання. Але ж заборонений плід…

«Король у Жовтому» Роберта Чемберса має десять оповідань різного жанру. Збірка починається фантастичною історією про недалеке для письменника майбутнє. Вигадана реальність з неоднозначними соціальними програмами і навіть передбаченою паном Чемберсом світовою політикою перетворюється на загадкову оповідку, де читач вперше зустрічає таємничу п’єсу і ефект, який вона справляє на людей.

Лячні оповідання з-за лаштунків яких видніється тінь згубного твору, повільно перетікають у історії про життя молодого американця, що приїхав вчитися до Парижу. І, як вже згадував, саме тут, переваливши за невидимий бар’єр другої, можна сказати проклятої любителями потойбічного частини, свідомість читача дає збій. Проте швидко з’ясовується: хай про що писав пан Чемберс у перших оповіданнях, реальність все ж таки буває значно страшнішою за будь-яку вигадку. І навряд чи божевілля прихильників п’єси про Короля можна порівняти з тим, що бачили і відчували люди, наприклад, під час облоги Парижу за франко-прусської війни. Такий хід письменника є однією з причин, чому «Король у Жовтому» дотепер вважається неоднозначною збіркою, що підтримує інтерес читачів вже більше сотні років.

Складно сказати, чим була збірка для самого Роберта Чемберса. У післямові перекладач Євген Лір зазначає, що листи письменника у період роботи над книжкою майже не збереглися, тож неможливо визначити, чим той керувався, коли включав до неї свої оповідання. З цієї причини також невідомо, чому початий автором цикл не мав продовження. Згодом пан Чемберс пішов до інших жанрів, що зробило його одним з найвідоміших письменників початку минулого століття. У його доробку є історичні і навіть любовні романи. Та попри популярність, чи не найвідомішою роботою досі залишається «Король у Жовтому», збірка, яка свого часу надихала й надихає інших оповідачів похмурого і лячного.

На мою думку, «Король у Жовтому» Роберта Чемберса належить до книжок, які мають бути у бібліотеці кожного книгомана, який себе поважає. Її можна недолюблювати, про неї можна довго сперечатися, та неможливо заперечити той факт, що це одна з робіт, яка заснувала окремий літературний напрям, надавши живлення фантазіям десятків і сотень письменників по всьому світу, і яка досі впливає на масову культуру як таку.

Згадайте хоча б перший сезон мегапопулярного серіалу «Справжній детектив», автори якого не криючись вшановують пана Чемберса. Тож хай дарують мені віряни, проте «Короля у Жовтому» впевнено можна назвати Біблією містичної літератури чи принаймні однією з її частин. Це «Генезис» — початок іншого, незвіданого й моторошного, і з цієї причини ще цікавішого читачеві світу.

The post Заборонений плід. Ґенеза таємничого й лячного світу appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.

Джерело

Share

Розробка комп’ютерних ігор та руйнування стереотипів про Україну: досвід навчання студентки УКУ в Канаді

Студентка 3 курсу програми з комп’ютерних наук Українського Католицького Університету Анастасія Ведернікова повернулась із Канади. Осінній семестр дівчина навчалась в Університеті МакІвена (MacEwan University) в Едмонтоні. За три місяці Анастасії вдалось не лише відчути себе справжнім хакером та творцем комп’ютерних ігор, але й зрозуміти, як це – змінювати стереотипи про Україну.

Оксана Левантович: Як вдалось потрапити на навчання до Університету МакІвена?

Анастасія Ведернікова: У вересні кожного року відділ міжнародних зв’язків УКУ проводить конкурс на міжнародне навчання. Про цю можливість я дізналась, тільки-но вступивши в університет. Але першокурсники не можуть подаватися на цей конкурс, бо спочатку треба зарекомендувати себе під час навчання і мати високий рейтинг. Тому я чекала наступного року і за цей час старалася якнайкраще складати іспити та захищати проекти.

Через рік, прийшовши на черговий день відкритих дверей, я зрозуміла, що найкращий варіант для мене – подаватися у католицькі університети у Європі, де є програма з комп’ютерних наук. Для цього потрібно було мати середній бал не менше 85. Я мала високий рейтинг навчання, тому далі потрібно було отримати рекомендацію від викладача або від декана, написати мотиваційний лист та скласти тест на знання англійської мови. Я це зробила. Далі на мене, і на багатьох інших охочих студентів УКУ, чекала співбесіда англійською мовою, яка проходила в університеті за участі деканів, представників відділу міжнародних зв’язків УКУ. Разом близько десяти людей. Під час кількахвилинної розмови мене розпитували про мотивацію, цінності, про те, як я бачу своє майбутнє. Здебільшого, це були широкі запитання, які розкривали мій світогляд.

Анастасія Ведернікова

На той час я сподівалася потрапити в університет Вишинського в Польщі, де була програма з комп’ютерних наук, але якраз на співбесіді мені сказали, що УКУ нещодавно підписав новий договір з Маківинським університетом в Канаді, де теж є комп’ютерні науки, і запитали, чи не хотіла б я потрапити туди. Мене це збило з пантелику, адже я налаштувалася на навчання у Польщі, а Канада – це інший кінець світу, де все чуже і я перша студентка з УКУ, яка отримала шанс навчатися там. А ще я не була готова складати тест IELTS на знання англійської, який був необхідний для вступу.

Оговтавшисть трохи і порадившись з батьками, я вирішила все ж спробувати і розпочала підготовку до тесту. Упродовж місяця щовихідних по чотири години вдень займалася англійською у спеціальній школі. Це попри те, що в УКУ в нас дуже високий рівень вивчення англійської і деякі пари проводять цією іноземною. Склала на 7 балів з 9 балів, тоді як для вступу потрібно було 6,5 балів. Далі відділ міжнародних зв’язків скоординував мене з Юрієм Конкіним – моїм наставником в канадському університеті. Він допоміг зібрати весь пакет необхідних документів і вже у серпні 2017 року я полетіла в Канаду.

Оксана Левантович: Прилетівши на інший континент, що найперше тебе вразило?

Анастасія Ведернікова: Це справді зовсім інший світ. До цього я мала можливість подорожувати по Європі: їздила з УКУ до Риги, в Тезе, на СДМ до Польщі, але все одно було відчуття, що ти недалеко від дому. А тут Канада – країна, якій усього 150 років, де все сучасне і нове. Довкола височенні будинки, багато простору і невелика густота населення, у порівнянні зі Львовом. У Едмонтоні, в якому знаходиться Маківенський університет, все як під лінійку, там не має закручених європейських вуличок, а саме місто просто поділене на рівні квадрати. Горизонтально йдуть avenues, а вертикально – streets. Усі вони пронумеровані і лише декілька великих вулиць мають назви.

Тому не дивно, що будівля університету, в якому я от-от мала розпочати навчання, була теж дуже сучасною у всіх сенсах. Наприклад, нещодавно там відкрили сучасний Центр мистецтв з багатьма новими спеціальностями, пов’язаними з театральним, акторським мистецтвом, малюванням, кулінарією…

Оксана Левантович: Розкажи про навчання в Маківенському університеті. Які предмети та проекти тобі найбільше запам’яталися?

Анастасія Ведернікова: У мене було три спеціальності по комп’ютерних науках і можливість обрати додаткову дисципліну на вибір. Я обрала іспанську, бо подумала, що окрім комп’ютерної мови варто вивчати і ще одну звичайну людську (сміється). В результаті це стало вдалим експериментом, адже вчити третю мову на другій (англійській) – це справді виклик. Але у моєму випадку він був успішним і я переконалася, що маю досить непогану англійську.

Одна з найцікавіших дисциплін – розробка комп’ютерних ігор. З початку семестру нас поділили на групи, у складі яких ми працювали упродовж трьох місяців і розробляли великі командні проекти до іспиту. В результаті замість класичного іспиту ми тестували ігри один одного, шукали помилки, казали, що зроблено добре, а що ні. Це було дуже весело. А на предметі з комп’ютерної безпеки пробували зламати комп’ютери один одного, шукали паролі входу, тобто діяли, як справжні хакери. Звісно, усе це ми робили для того, щоб зрозуміти, як потрібно захищати проект, щоб його не зламали. В Маківенському університеті в системі вступу приблизно така ж система керування вмістом (CMS), як і в УКУ. Відповідно, ми вивчали, як університет кодує інформацію і де є загроза її перехоплення сторонніми. За аналогією ми можемо зробити подібну перевірку у системі УКУ.

Ще один цікавий проект – аналіз кримінальної активності у Ванкувері. Використовуючи різні алгоритми, ми досліджували величезні відкриті бази даних з кримінології, де були зібрані усі типи злочинів, час та місце, де їх найчастіше здійснюють. Згодом усю інформацію візуалізували і розробили систему рекомендацій для уряду та поліції Ванкувера. Скажімо, поліцейські, користуючись цією системою, можуть, вказавши район, день та годину, в які вони чергують, отримати у відсотковому відношенні інформацію про те, на які типи злочинів потрібно звернути увагу. Так можна дізнатися, наприклад, що у такому-то районі, в такий-то час є найвища ймовірність крадіжки велосипедів. Це справді дуже практичний проект. Над ним ми працювали увесь семестр.

Оксана Левантович: Чим їх програма відрізняється від аналогічної в УКУ? Що б порадила запозичити від Маківенського університету?

Анастасія Ведернікова: Наповненість програми та організація навчального процесу дуже схожа до тої, яка є на комп’ютерних науках в УКУ. Але в УКУ ми маємо набагато більше індивідуального часу із викладачами, і коли робимо власний проект, можемо підійти у будь-яку хвилину до викладача і порадитись з ним. У Маківенському університеті такої можливості практично не було, адже університет дуже великий і тісну взаємодію студентів і викладачів дуже важко забезпечити. Є, звісно, години, коли студенти можуть підійти до викладача, задати запитання, але персональні проекти доведеться робити без особливої допомоги. Самих же проектів в УКУ майже вдвічі більше.

Мені подобається, що у Маківенському університеті діє так звана “buddy-program”, в рамках якої студенти, які навчалися за кордоном, стають наставниками для тих студентів, які приїжджають у їхні університети. В УКУ наразі не має такої програми, але я розповіла про неї відділу міжнародних зв’язків і там вирішили, що цей досвід варто запозичити. Скоро до нас має приїхати студентка з Бельгії і я для неї буду таким наставником. Сподіваюся, що це допоможе нам створити інтернаціональну сім’ю. Такі проекти дуже потрібні, бо найкращий спосіб зруйнувати стереотип про Україну – це запрошувати в гості, щоб люди самі могли побачити все на власні очі.

Оксана Левантович: То ти відчула стереотипне ставлення щодо України?

Анастасія Ведернікова: Так, адже більшість студентів, які не мали спеціальної історичної чи політологічної освіти, справді майже нічого не знали про Україну і думали, що це така собі сільська країна. Перші дні в університеті в Канаді мене запитували смішні речі: “а у вас є комп’ютери?”, “а у вас є баскетбол”? А коли я показала фото Львова, то всі дивувалися: “це що Україна, невже?”.

Відтоді я почала шукати нагоди розповідати про Україну, наших студентів і знайомити з культурою. На одному із тематичних вечорів навіть вирішила приготувати вареники. Тіста зробила забагато і студенти з різних країн почали мені допомагати. Вийшов непоганий майстер-клас, а студенти з Франції назвали наші вареники українськими “равіолями”. Багато хто вивчив слова “дякую”, “смачного”.

Оксана Левантович: Що б ти порадила студентам, які хочуть навчатися за кордоном?

Анастасія Ведернікова: Не буду оригінальною, коли скажу, що потрібно багато вчитися і готуватися до вступу. Це і так ясно. Але з власного досвіду я зрозуміла, що окрім знань треба виховувати в собі високу мотивацію і раз ви вже поставили ціль, то вірити у свої сили. Ні кроку назад.

Оксана Левантович для НШ-УВ, Львів.


Джерело

Джерело

Share

Google запустив онлайн-курси з інформаційних технологій

nature-laptop-outside-macbook

Компанія Google відкрила на платформі онлайн-освіти Coursera 6 курсів з інформаційних технологій.

Курси надано з таких тем: «Основи техпідтримки» , «Складові комп’ютерної мережі», «Операційні системи», «Системне адміністрування», «Автоматизація іноформаційних систем», «ІТ-безпека».

Курси підійдуть для початківців і допоможуть отримати базові навички, які будуть корисні, зокрема, і школярам та вчителям інформатики чи інших предметів. Також сертифікат курсу стане цінним додатком під час працевлаштування.

Нагадаємо, що Google «вб’є» мільйони додатків для Android-смартфонів.

Фото: pexels.com

Реклама


The post Google запустив онлайн-курси з інформаційних технологій appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Уряд Британії створить підрозділ для боротьби з «фейковими новинами»

pexels-photo-404976

Уряд Великої Британії оголосив про створення підрозділу для боротьби з «фейковими новинами».

Прес-секретар прем’єр-міністра Терези Мей заявив що уповноважений підрозділ з питань національної безпеки в сфері комунікацій відповідатиме за «боротьбу з дезінформацією з боку держав і приватних осіб».

Зазначається, що підрозділ «систематичніше стримуватиме супротивників і допоможе в реалізації пріоритетів у сфері національної безпеки». Виконавчий директор служби державних комунікацій Британії Алекс Айкен заявив, що команда боротьюи з «фейковий новинами» працюватиме на базі Секретаріату кабінету міністрів.

Нагадаємо, що словник Collins обрав словосполученням року «фейкові новини».

Фото: pexels.com

Реклама


The post Уряд Британії створить підрозділ для боротьби з «фейковими новинами» appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Розробники Facebook винайшли нову часову одиницю – флік

facebook-login-office-laptop-business-162622

У Facebook винайшли флік – нову найменшу часову одиницю. 1 флік дорівнює 1/705600000 секунди.

«Ця часова одиниця – найменша та є більшою, ніж наносекунда, і може цілими одиницями точно представити одну тривалість кадру для частоти відео 24 Гц, 25 Гц, 30 Гц, 48 Гц, 50 Гц, 60 Гц, 90 Гц, 100 Гц, 120 Гц», – пояснюють творці флік. У фліків є реальне практичне застосування – ця одиниця часу створена таким чином, що ідеально підходить для роботи з розкадровкою відео. Якщо вимірювати довжину кадру у фліках, а не в наносекундах, то синхронізація завжди буде ідеально вписуватися в неподільні одиниці часу.

Для роботи з синхронізацією програмісти використовують вбудовані інструменти C ++, особливо в області візуальних ефектів в CGI. Але в C ++ найточніший таймінг можливий в наносекундах, які в більшість фреймів цілком не вписуються – доводиться їх ділити. Flick вирішує цю проблему.

Вперше ідею створити спеціальну одиницю часу для синхронізації фреймів висловив розробник Крістофер Хорват у 2017 році.

Нагадаємо, що Facebook повідомив про відкриття трьох навчальних центрів у Європі.

Фото: pexels.com

Реклама


The post Розробники Facebook винайшли нову часову одиницю – флік appeared first on Студвей.

Джерело

Share

У Лондоні розпочав роботу Світовий Освітній Форум

5a66dd9761b76382828056

У столиці Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії розпочав роботу Світовий Освітній Форум – захід, на якому збираються міністри освіти та їхні заступники з країн, що разом представляють приблизно дві третини населення світу.

Основна мета форуму – створити поле, де зможуть зустрітися основні гравці сфери та обговорити майбутнє освітньої політики.

Українська міністерка освіти у Лондоні встигла провести зустріч з представниками Британської ради та освітніми експертами, обговорила з ними подальшу співпрацю в сфері освіти. «Я приєдналася до заходів у межах форуму лише о 13-й годині за лондонським часом, а ранок почався із зустрічі з керівництвом Британської ради та освітніми експертами. Тут слід додати, що британські колеги залишаються нашими надійними партнерами і послідовно підтримують на шляху реформ, тому ця зустріч була необхідна. Говорили про подальші перспективи співпраці Ради з Україною, а експерти зробили для нас огляд британської системи освіти», – розповіла міністерка на сторінці Facebook.

«По суті, шукали відповіді на питання, яким чином освіта готує наших учнів до довгострокових та короткочасних змін у їхніх житті та роботі. Як повинні розвиватися компетентності студентів, щоб відкрити шляхи до успіху. Дискутувалося, які місця у системі мають відводитися цінностям, знанням та навичкам»,- повідомила Лілія Гриневич.

Нагадаємо, що у МОН пояснили, які міжнародні сертифікати зараховуються як шкільний іспит з іноземної.

Фото: facebook.com

Реклама


The post У Лондоні розпочав роботу Світовий Освітній Форум appeared first on Студвей.

Джерело

Share

Як одна школа в Одеській області змінює освіту України

Революція в українській шкільній освіті у 2017 році почалася не “згори”.

Діти не хочуть сприймати знання за старою системою, тож процес перезавантаження почався з окремих шкіл та вчителів.

Google Forms, відеоуроки, ротація за станціями чи лабораторіями, “перевернутий клас”… Це стало щоденним досвідом окремих навчальних закладів України.

Однією із перших шкіл, в якій було запроваджено технологію змішаного навчання, стала гімназія ім. В.Чорновола міста Южного Одеської області.

Тут взялися за справу Олеся Чайківська та Ольга Герасіна, вчителі української мови.

Їм вдалося не лише зацікавити учнів із захопленням ходити на заняття, але й зібрати кошти на придбання комп’ютерної техніки.

За допомогою яких практик та методик, дізнавалася “Українська правда. Життя”.

МЕТОДИ, ЩО ВІДПОВІДАЮТЬ ВИМОГАМ ЧАСУ

Ескпериментували в 6-7 класах. Чайківська та Герасіна йшли шляхом змішаного навчання та перевернутого класу.

“Змішане навчання” – це методика формальної освіти, згідно з якою учень/учениця засвоює одну частину матеріалу онлайн, частково самостійно керуючи своїм часом, місцем, шляхом і темпом навчання, а іншу частину матеріалу вивчає у шкільному класі.

Ольга Герасіна сканує QR коди учнів під час уроку

Водночас, усі активності впродовж вивчення того чи іншого предмету логічно пов’язані між собою і, як результат, учень отримує цілісний навчальний досвід.

“Перевернутий клас” – це не зовсім методика, це сценарій, за яким вивчення нової теми відбувається навпаки.

Тобто, нова тема дається учню на власне дослідження у відеоформаті додому, а не на уроці, як раніше. Учень дивиться її і вже приходить готовий працювати над вдосконаленням отриманої інформації.

– Першим кроком була зустріч із батьками учнів, які підтримали цю ідею, – пригадує Ольга Герасіна.

Мною був створений онлайн-клас з навчальним матеріалом на освітній платформі Classroom. Це було дуже цікаво дітям, вони з більшим захоплення вивчали нову тему. І вже більше часу було на уроці для відпрацювання теоретичного матеріалу на практиці.

Вона розповідає, що тепер підготовка до занять у вчителя забирає вдвічі більше часу, та все ж результат вартий того.

Тепер підготовка до занять у вчителя забирає вдвічі більше часу, та результат вартий того

Олеся Чайківська додає, що учитель, за такого підходу, може більше уваги приділити індивідуальній роботі з учнями.

Наприклад, в цьому допомагає модель “ротація за станціями”, коли клас поділений на групи.

Є діти, які працюють online за комп’ютерами, інші учні в цей час виконують творче завдання, а є ті, хто безпосередньо працює з учителем. Упродовж уроку діти переходять із однієї станції на іншу.

Значну увагу Чайківська та Герасіна приділяють зворотному зв’язку.

Учням особливо подобається опитування за допомогою Plikers. Цей інтерактивний ресурс дає можливість дітям відповідати на запитання вчителя, використовуючи картки із QR кодом.

За лічені хвилини вчитель опитує клас і бачить досягнення учнів та прогалини, над якими варто працювати.

– Такі методи навчання відповідають вимогам часу, тому ідеально підходять сучасним дітям. А головне – вчать дітей навчатися, – пояснює Олеся Чайківська.

 Учням особливо подобається опитування за допомогою Plikers

255 ТИСЯЧ НА ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

– Після позитивного досвіду впровадження змішаного навчання в одному класі мені захотілося, щоб дану інновацію підхопили й інші колеги, – розповідає Олеся.

Так освітяни гімназії ім. Чорновола зрозуміли, що для якісного впровадження нової технології необхідне технічне забезпечення.

А це – кошти.

Навесні 2017 року Олеся Чайківська та Ольга Герасіна пройшли навчальний курс “Про.Навички 3.0” (на базі Impact Hub Odessa) та вирішили створити проект “Переzавантаження” на краудфандинговій платформі “GoFundEd”.

– Представники даної освітньої платформи підтримують ініціативи вчителів-інноваторів, навчають не тільки прописувати проекти, а й залучати меценатів до збору коштів, – пояснює Олеся.

Олеся Чайківська під час індивідуальної роботи з учнями

За допомогою Facebook і місцевих ЗМІ мешканці міста Южного дізналися про те, що школі необхідні гроші для придбання ультрабуків, щоб розпочати впровадження змішаного навчання у всій гімназії.

Збір коштів тривав 60 днів. Як результат – 120 доброчинців, 55 тисяч і 8 ультрабуків!

Так два класи були перетворені на навчальні розвивальні простори з Wi-Fi зоною, гаджетами та модульними столами.

З часом перетворення перейшло у глобальний формат: були внесені зміни до міської програми “Розвиток освіти Южного на 2014-2018 навчальні роки” і в жовтні було придбано 12 ноутбуків та навушників на суму 200 тис. грн.

Тепер за новою технологією можуть навчатися паралельно три класи гімназії.

За новою технологією можуть навчатися паралельно три класи гімназії

На 2018 рік заклад вже подав замовлення до місцевого бюджету на придбання інтерактивних дошок, мультиборда та інших необхідних речей.

– У школі створилася група зацікавлених педагогів, які прагнуть також спробувати певні елементи на своїх уроках.

Це чудовий початок змін, коли створюється творча група педагогів, які постійно працюють над собою, обмінюються досвідом, змінюють свої підходи до дітей, до виховання, до взаємодії з батьками, – переконана Чайківська.

Перезавантеження освіти на місцевому рівні – це не єдина перемога южненських вчителів.

Герасіна та Чайківська зараз проходять навчання як тренери в EdLab Impact Hub Odessa і у лютому 2018 року на базі НВК ім. В.Чорновола прийматимуть делегацію вчителів зі Львова.

А 27 березня 2018 року в місті Южному в ролі організаторів проведуть афілійований mini-EdCamp на тему “Нова українська школа: як учительству бути щасливим?”.

 

 

Наталя Мізюкіна журналіст,

спеціально для УП.Життя

 

Всі фото автора

Джерело

Share

«Шантарам» стане серіалом

Права на екранізацію роману Грегорі Девіда Робертса «Шантарам» викупили компанії Paramount Television і Anonymous Content. Одним із продюсерів серіалу стане Стів Голін, відомий за фільмом «Вічне сяйво чистого розуму».

Раніше права належали студії Warner Bros., яка планувала зняти за мотивами роману повнометражний  фільм. У його зйомках мав брати участь Джонні Депп. Спочатку як актор, а згодом — як продюсер. За словами актора, «Шантарам» — його улюблений роман. Та поки що невідомо, чи візьме він участь у зйомках серіалу.

«Шантарам» — автобіографічний роман Грегорі Девіда Робертса про втечу австралійського в’язня до Індії. Книжка вперше побачила світ українською у видавництві «KM-Букс» у 2016-му. Того ж року українською переклали «Тінь гори», що є продовженням роману «Шантарам».

Шантарам — ім’я, яке дають головному героєві в Індії. Воно означає «мирна людина» або «людина, якій Бог дарував мирну долю».

The post «Шантарам» стане серіалом appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.

Джерело

Share

Вчителів початкової школи опитають щодо курсу про недискримінацію

coffee-desk-laptop-notebook

Громадська організація «Студена» разом з групою фахівців розробляє дистанційний курс «Гендерночутливий та недискримінаційний підхід у навчанні» для вчителів 1–4 класів.

Мета курсу – сприяти розвитку чутливого і недискримінаційного підходу до навчання у молодшій школі.

«Дискримінація є дуже поширеною формою насильства та порушенням прав людини. А школа, як одне з провідних джерел соціалізації, відіграє ключову роль у становленні людини, формуванні відчуття захищеності та прийняття. Вона відкриває потенціал дитини та дає змогу реалізувати себе. Школі важливо бути простором, вільним від будь-якої дискримінації», – вважають в організації.

Організація проводить опитування вчителів 1–4 класів, завучів та шкільних психологів, щоб визначити найактуальніші для них теми.

Курс розробляють за підтримки Програми сприяння громадській активності «Долучайся!». Вона фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та впроваджується Pact в Україні.

Нагадаємо, що урядовий комітет схвалив стратегію боротьби з сексизмом в освіті.

Фото: pexels.com

Реклама


The post Вчителів початкової школи опитають щодо курсу про недискримінацію appeared first on Студвей.

Джерело

Share
Share