КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ І НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ ІМЕНІ ПРОФЕСОРА І.В. КОРУНЦЯ

«Українець Ілля Рєпін точно знав, який цар потрібен росіянам» — Андрій Лозовий:

Народний депутат Адрій Лозовий звинуватив Росію у привласненні культурного спадку України.

«Коли я востаннє був у Москві в 2013 році, десь півдня пролазив по Третьяковській галереї — написав він у своєму Фейсбук. — «Трійця Андрія Рубльова» та інші ікони, намолені так, що мурашки по шкірі — забуваєш, що не в церкві… А далі — Крамской, Васнєцов, Шишкін, Врубель, Реріх, Суріков, Кустодієв, Сомов, Нестеров… Очі розбігаються від прекрасного.

Затим зустрічаю в «галерее русского исскуства» нашу Тетяну Яблонську. Точніше не саму Тетяну Нилівну, з якою, на жаль не встиг познайомитись, а її полотно «Хліб».

«От москалі сволочі, — думаю (я, в принципі, так завжди думаю, але тут особливо зачепило), — нашу Яблонську собі присвоюють! Це історичне злодійство!».

Одначе, не «Хлібом» єдиним.

Біля однієї з картин я простояв… Не знаю скільки, довго, мабуть… Ніби загіпнотизований. Цар Іван IV дивився на мене з таким жахом, з таким відчаєм, з такою ненавистю і співчуттям, ніби завалив не свого сина, а мене — прямо тут в галереї.

Ввечері того ж дня їхав електричкою в аеропорт і вирішив почитати більше і про полотно, яке вразило, і про автора. Бо знав до свого сорому мало. Пам’ятав щось трошки з художньої школи, але я тоді тащився з початку XX ст., а все інше вчив на один урок і швидко забував. (Дорога Ольга Миколаївна, пробачте!)

І очі до лоба у мене вилізли, як у царя Івана після смертовбивства. З таким же жахом, відчаєм і ненавистю. Але без співчуття. Хотілося пошвидше додому і не чути це мерзенне «здраствуйтє!» більше ніколи.
Рєпіна вони теж у нас вкрали. Суки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці зрозуміли, що можуть купити те, що бачили лише в музеях — експерт

Ілля Юхимович Рєпін народився в Чугуєві на Харківщині рівно 173 роки тому. Онук слобожанського козака Василя Рєпіна. Все життя ідентифікував себе українцем. Навіть живучи у Фінляндії, де провів останні 30 років життя. Виріс в хаті на березі Сіверського Донця.

Вся його творчість — пронизана українським духом. «Гайдамаки», «Вечорниці», «Гопак», «Солоха і дяк». Зрештою, «Запорожці пишуть лист турецькому султану». Ілюстрації до поезій Тараса Шевченка та історичних книг Дмитра Яворницького. Портрети того ж Шевченка, Мурашка, Багалія і розкішний портрет Василя Тановського з красномовною назвою «Гетьман» (пан Олег, то ваш далекий родич, між іншим).

Живописом почав займатися теж в Україні — двоюрідний брат Трохим Чаплигін (і тут не обійшлося без Чаплигіна) подарував йому перші акварельні фарби.

Член журі на конкурсі проектів пам’ятника до 100-річчя від народження Тараса Шевченка. Член Київської спілки старовини й мистецтва. Меценат і друг Спілки образотворчих мистецтв у Миколаєві, яка допомагала молодим українським художникам.

Сталін і Ворошилов пропонували Іллі Юхимовичу стати громадянином СРСР, обіцяли золоті гори. Він відмовився.

Заповідав поховати себе в Україні, в рідному Чугуєві. Дружина побоялась їхати у на той час вже окуповану більшовиками східну Україну, тому поховала його на гірці біля їхньої хати у Куоккалі в Фінляндії. За життя Рєпін із ніжністю називав це місце Чугуєвою гіркою…

А «Іван Грозний та син його Іван» — це про те, який цар потрібен московитам. Той, що зараз — не сильно відрізняється».

12 липня в Музеї російського мистецтва в Києві відкрилася виставка «Врятований шедевр Іллі Репіна». На виставці можна побачити реставрований портрет Єлизавети Сапожнікової. Полотно дуже постраждало, коли взимку 2003 року його намагалися викрасти з Меморіального музею Репіна в Чугуєві. Десять років зім’яте грабіжниками і потріскане полотно чекало реставрації.

Джерело

Share
Добавить комментарий

Blue Captcha Image
Новый проверочный код

*

Share