КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ І НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ ІМЕНІ ПРОФЕСОРА І.В. КОРУНЦЯ

Любов Лихва виграла кухонний набір

 Понад 10 років виписую «Газету по-­українськи». Порадила донька. Вона працює начальником пошти. Каже: «Мамо, люди виписують, бо цікава. Передплатіть і собі», розповідає 65-річна Любов Лихва з села П’яновичі Самбірського району на Львівщині.

Вона ­передплатила «Газету по-українськи», відправила копію квитанції на адресу редакції та виграла кухонний набір.

 Першою у списках переможців мене побачила донька, говорить Любов Михайлівна. Тепер маю фартух і рукавицю із фірмовим логотипом «Газети по-українськи». Часто готую страви й випікаю торти за рецептами з рубрики «Їжа». Фартухи люблю. У мене їх раніше було чимало. Я куховарила на весіллях.

Любов Михайлівна виросла в багатодітній сім’ї.

 Я була найстарша. Коли мені виповнилося 18 років, Аня ходила у восьмий клас, Міша в четвертий. А Мирон був на рік від нього молодший. Із нами ще жила баба. Мати померла у 40 років. Мала ревматизм. У лікарню не лягала. Я ходила пішки у місто, 9 кілометрів лише в одну сторону по ліки. Вони дали ускладнення на серце й нирки. Мамі стало ще гірше. Одного вечора каже батьку: «Я так замерзла в ноги, нагрій мені води». Тато налив їй у миску. Вона поставила ноги, а потім хотіла погріти й руки. Але раптово впала замертво. Важко переказати словами, що я тоді відчувала. Із батьком мили й одягали її. Хоч це треба робити чужим. Але ми були бідні, а до таких не хотів хтось іти допомагати, продовжує Любов Михайлівна.

 Тато був молодий. Залишатися один не хотів. Пішов до жінки з дитиною. А ми зосталися самі. Допомагав лише зерном, бо працював трактористом і комбайнером. Біля нас ще жила баба. Перший рік було важко. Наступного я пішла в колгосп на роботу. Стало легше. Згодом видала заміж Аню. Робила весілля. Добре, що мали свиню. Сама побралася вже після неї. Просто розписалися з чоловіком. Жили в нас.

Любов Лихва все життя працювала в полі на буряках і льоні.

 Треба було працювати. Бо хто не робив у колгоспі, в тих забирали городи, каже Любов Михайлівна. Чоловік мій Михайло Іванович був електромонтером на залізниці. Побудували хату. Народили двох дітей. Син Іван живе в райцентрі, їздить у Польщу на заробітки. Має дітей Ангеліну й Дем’яна. Донька Оксана мешкає в сусідньому селі Максимовичі. Народила нам онуків Андрія і Назара.

Джерело

Share
Добавить комментарий

Blue Captcha Image
Новый проверочный код

*

Share